Мовна традиція населення конкретного регіону слугує своєрідною консерваційною основою, яка береже давню автентику слів, не дозволяє втратити зв҆язок із минулим. Відтак увазі читачів пропонуємо відомості про походження назв деяких населених пунктів Рівненської області мовою місцевих людей.  

Місто Корець

«Первоначально наш город називався як Корчеськ чи Корчев. Колись давно казали, шо цяя назва од корчів, які були в річці. Спочатку протікала узинська річка. Як почала розширятися, то стала Корчич. А од річки назва города - Корець».

Село Користь

«Моє село називається Користь. Назва села, зі слів старої бабці Параски, пішла від того, що в селі було дуже багато волів. Люди, які тримали волів, займалися перевезенням вантажів. Всі сусідські поселяни почали називати село Користь, тому що всі з цього мали користь - трудову і грошову».

Село Межиріч

«Наше село називається Межиріч. Зветься так те, шо сило лежить між двома річками, межиріч».

Село Грушвиця

«Кажуть, що тут давним-давно уся висота була покрита лісом, на окраїнах якого залягали густі зарослі низькорослої дикої груші, де облюбовували собі місце зайці. Мисливці, які сюди підпливали, побувавши тут, нарікали: «Якби не та колюча грушва, то мали б мішки зайців». Так за цим місцем утвердилася назва Колюча грушва, а згодом - Грушвиця».

Село Старожуків

«Казали люди, шо кулись на цьому місці, де зара сило, осів якийсь чоловік з свуйою сімйою. Його звали Жуком. І ше казали, шо він колись був козаком. Він перший построївся тута, а посля путрохі пучали селитися інші люди. А на хутор казали, шо він такий, бо Жук став перший тут жити. Близько хутора ще ни було ніяких хатив. А кули посля стали строїти села бликне, то наш хутор був самий старший. І його люди з гинших хуторів почали звати Старий Жуків або Старожуків».

Село Ставок

«Колись наше село не було таке, як заре. Хати були туди ближче до луга, там, де село. А тут, на вигони, було посависько. А знов туди, у клину, коло лісу був хутор такий - Пеньки. А потом пеньковци переселилися ближче до села. Там пан жив. У пана було два ставки великі. Такі гарні, доглежани, риби було багато. Того, мабуть, село так і зветься».

 

 Джерело:  Шкляєва Н. В. Волинські села в народних переказах. – Луцьк : ВМА «Терен», 2011