Джерело: Gazeta.ua

15 травня 1990-го на аукціоні Крісті картина художника Ван Гога "Портрет доктора Гаше" була продана за рекордну суму в 82,5 мільйона доларів.

Картина написана незадовго до смерті художника. Поль Гаше, який стежив за здоров'ям художника на схилі його життя, зображений з гілочкою наперстянки (з якої він готував для художника лікувальне зілля).

"Пан Гаше, на мій погляд, так само хворий і нервовий, як я або ти, до того ж він набагато старший нас і кілька років тому втратив дружину; але він лікар до мозку кісток, тому його професія і віра в неї допомагають йому зберігати рівновагу. Ми з ним вже подружилися. Працюю зараз над його портретом",- писав Ван Гог брату Тео.

Після смерті Ван Гога картина перейшла у спадок його сестрі, яка в 1897 році продала її приватному колекціонерові. Картина кілька разів переходила з рук в руки, з музею в музей, поки не потрапила до японського колекціонера Рьоей Сайто. Той заплатив на аукціоні рекордну суму (82,5 мільйона доларів), цілих 15 років картина вважалася найдорожчою в світі і заповідав кремувати картину після його смерті. Знадобилося втручання ЮНЕСКО і уряду Японії, щоб шедевр був збережений. Ім'я нинішнього власника не називається. Друга версія портрета прикрашає колекцію музею Орсе в Парижі.

Ван Гог прожив всього 37 років, з яких лише останні сім з хвостиком були присвячені живопису. Однак його творча спадщина разюча. Це близько тисячі малюнків і майже стільки ж картин, створених в результаті вулканічних творчих вивержень, коли протягом довгих тижнів Ван Гог писав по одній-дві картини щоденно.

За своє життя Ван Гог продав лише одну картину ( "Червоні виноградники в Арлі"). Ван Гог став останнім справді великим художником, недосяжним прикладом для інших, самовіддане і героїчне мистецтво якого, мов смолоскип, немов веселка, сяє тепер над людством. Його картини це приголомшливий, повний любові і страждання діалог - з самим собою, з богом, зі світом.

У 1889 році Вінсент в своєму листі до брата Тео сказав пророчі слова: "Практика в торгівлі творами мистецтва, коли ціни піднімаються після смерті автора, збереглася досі". І додає: "Найвищі ціни, про які говорять і які були заплачені за роботи вже померлих художників, при їхньому житті так би не піднялися - це щось схоже на торгівлю тюльпанами, коли у живого художника більше мінусів, ніж плюсів".

Якщо згадати, як на аукціонах уже в 20 столітті запаморочливо підскочили ціни на картини Ван Гога, ця думка звучить як гірке передбачення. Ціни на його твори ростуть щодня. Назвемо найвідоміші його роботи.

"Автопортрет з відрізаним вухом і трубкою", 1889. (Приватна колекція в Чикаго. Продано в кінці 1990-х років за $80-90 млн).

Ван Гог мріяв створити школу-майстерню для однодумців, головним в якій буде Гоген. Два майстри стали працювати разом під одним дахом. Але ужитися не змогли. Занадто емоційний Ван Гог постійно сперечався. Самовпевненого Гогена це дратувало. Не витримавши щоденних сварок, він поїхав. Знавіснілий Ван Гог відрізав собі мочку вуха. Цей вчинок не такий вже дивний, як може здатися. В Арлі, де тоді жив художник, під час кориди биків не вбивали, як в Іспанії, а відрізали вухо і вручали трофей тореадора. Сенс жесту Ван Гога - я програв. А мочку він відніс і вручив повії, яка надала перевагу "переможцю" Гогену. Після того нервового зриву і був написаний автопортрет.

"Зоряна ніч". (Музей сучасного мистецтва в Нью-Йорку).

Він написав цю картину в 1889 році. Картина створена в лікарні для душевнохворих в Сен-Ремі, де Ван Гог лікувався після історії з відрізаним вухом. Робота, одна з небагатьох, написана не з натури. Адже вночі пацієнтів на вулицю не випускали, тільки вдень. З вікна своєї палати Ван Гог бачив шматок неба і зірки. Останнє "домалювала" уява. Художник вважав, що і квітка, і камінь, і навіть космос - все в світі має душу. Ось і його "Зоряна ніч" ніби "дихає". До слова, вихори на небі Ван Гога, вважають деякі дослідники, не що інше як турбулентність. Подібні завихрення зображував ще один геній - Леонардо да Вінчі.

Художник писав братові: "Я як і раніше потребую релігії. Тому я і почав малювати зірки ", а ще: "Дивлячись на зірки, я завжди мрію. Чому, питаю я себе, ці точки світла на небосхилі недосяжні для нас? Можливо, щоб піднестися до них, треба померти?"

До речі, Ван Гог не був задоволений роботою, тому не припускав, що вона стане найвідомішою його картиною.

Серія картин із зображенням соняшників не менш відома серед поціновувачів мистецтва. Вони стали, свого роду, символом живопису Ван Гога.

Ван Гог намалював три серії картин з соняшниками: квіти, що лежать - в Парижі в 1887-м, соняшники у вазі - в Арлі в 1888-му і кілька їх копій. Всього було 11 картин, але збереглася лише частина.

Другу серію Ван Гог писав соняшники з метою прикрасити свій будинок в Арлі до приїзду свого друга Поля Гогена. "Небеса - чудового блакитного кольору. Сонячні промені - блідо-жовті. Це м'яке, чарівне поєднання небесної блакиті і жовтих тонів з картин Вермеєра Делфтського ... Мені не вдається написати щось настільки ж прекрасне ..."

До речі, дві з чотирьох з них Гоген згодом купив.

"Соняшники" 1888-го зберігаються в Національній галереї Лондона. Куплені в 1924 році за 1308 фунтів.

Ще одним зображенням ночі є картина "Нічна тераса кафе". (Музей Креллер-Мюллер, Оттерло, Нідерланди). Вона є унікальною для творчості художника. Вінсенту ван Гогу була чужа буденність, і в цій картині він її майстерно долає. Своєму братові Ванг Гог писав: "Ніч набагато жвавіша і багатша фарбами, ніж день". До речі, під час написання картини художник не використав ні грама чорної фарби. Проте, йому вдалося майстерно зобразити нічне небо. Жовтий колір і нічне небо - в цій картині поєдналися дві пристрасті Ван Гога. Цю картину він писав три ночі поспіль. Безпосередньо на вулиці. У 90-х кафе було відреставровано, пофарбовано в жовтий колір. І називається "Кафе Ван Гога".

"Червоні виноградники в Арлі" була написана в найбільш плідний період життя Ван Гога - з лютого 1888 по травень 1889. У той час він жив в містечку Арль на півдні Франції. Ця картина з'явилася після прогулянки виноградниками. Художник писав братові: "Ах, чому тебе не було з нами в неділю! Ми бачили абсолютно червоний виноградник - червоний, як червоне вино. Здалеку він здавався жовтим, над ним - зелене небо, навколо - фіолетова після дощу земля, де-не-де на ній - жовті відблиски заходу".

На картині зображений збір винограду в околицях абатства Монмажур. У Ван Гога цей пейзаж набуває характеру притчі. Люди, якіі збирають урожай, стають символом життя, представленої художником як важкої щоденної праці.

"Іриси", 1889. Музей Гетті в Лос-Анджелесі.

Варто сказати, "Іриси" дивом дожили до наших днів. Справа в тому, що чимало робіт того періоду художник просто роздаровував - лікарям, пацієнтам, знайомим. Люди ж вважали їх картинками божевільного і робили з ними що завгодно. Після смерті Ван Гога "Іриси" були передані його матері. Але вона ніколи не цінувала ні сина, ні його творчість. Переїжджаючи, просто кинула на горищі кілька його ранніх робіт. "Іриси" все ж забрала з собою. У 1907 році картину купив колекціонер за 300 франків, а майже через 80 років вона дісталася музею за нечувані 54 мільйони доларів.

"Гілки квітучого мигдалю", 1890. Музей Ван Гога в Амстердамі

Це подарунок братові до народження сина, названого Вінсентом, в честь дядька. Ван Гог хотів, щоб молоді батьки повісили картину над своїм ліжком як символ нового життя, адже мигдаль починає цвісти дуже рано. До того ж гілки намальовані так, як ніби ти лежиш під деревом і бачиш крізь них небо.

---