Прізвища, похідні від діалектизмів північного наріччя української мови

Особливе місце серед власних назв посідають прізвища, оскільки вони акумулюють інформацію про культуру, побут, вірування народу, відображають ментальність, світогляд українців, усі сфери їхнього життя. Дериваційною базою прізвищ як своєрідних назв слугують основи, співвідносні з апелятивною лексикою певної мови чи власними назвами.  Прізвищеві основи зберігають втрачені в сучасній мові діалектизми, часто не зафіксовані лексикографічно або в писемних пам’ятках, а також історизми та архаїзми різних епох.

Південь Волинської області – елемент історико-етнографічного регіону власне Волині, що виявляє свої специфічні ознаки на історичному (належність у минулому до Російської імперії, на відміну від більшої території волинського говору, яка входила до Австро-Угорщини), побутовому, мовному рівнях. Оригінальність історичних, культурних та соціально-побутових особливостей цієї території підтверджує доцільність виділення ареалу дослідження.

Своєрідність обраної території в тому, що вона, на відміну від поліської частини Волинської області, належить до волинського говору південно-західного наріччя. За мовними (діалектними) особливостями південь Волинської області ближчий до південно-західного наріччя, а не до територіально близьких північних говірок. Суміжність двох різних наріч широко відображена на лексичному рівні говірок зазначеної території, розташованої на порубіжжі двох діалектних масивів.

Об’єкт дослідження – сучасні прізвища жителів населених пунктів Володимир-Волинського, Горохівського, Іваничівського, Локачинського та Луцького районів Волинської області (картотека прізвищ нараховує 27 036 одиниць). Предмет дослідження – діалектні особливості північного наріччя в основах засвідчених прізвищ.

Прізвища, співвідносні з діалектизмами північного наріччя, охоплюють незначну частину прізвищ півдня Волинської області (близько 3 %), проте вони становлять надзвичайно цінний для антропонімістів та діалектологів шар лексики, оскільки протягом кількох століть зберігають давні основи говіркового походження, а нерідко фіксують не тільки лексему загалом, а й передають специфіку її вимови (пор., прізвища Бурачок, Вичорик). Прізвища, які містять у своїх основах лексеми говіркового походження, виникли від прізвиськ, що, у свою чергу, були мотивовані апелятивами-діалектизмами. Мотиви виникнення таких прізвиськ могли бути різними, часто найнесподіванішими, тому в нашій розвідці аналізуємо не мотиви утворення певних прізвиськ, а семантику основи відповідного антропоніма.

Значна група прізвищ, мотивованих діалектизмами північного наріччя, співвідносна з апелятивами, що характеризували особу за зовнішнім виглядом: вказували на найхарактернішу особливість людини: Кошман (кошмани ‘зім’ятий, розкуйовджений’ [Аркушин 1, 249]), Кушко < кушка ‘знев. великий ніс людини’ [Аркушин 1, 274], Тригоб’юк < Тригуб < тригуб ‘той, хто має верхню розсічену губу’ [Аркушин 2, 208], Шудра < шудри ‘кучері’ [Аркушин 2, 277].  

Для номінації повновидої, огрядної людини використані такі антропоніми: Бінда < бінда ‘велетень’ [Бірыла, 54], Британчук < Британ  < білор. британ ‘собака британської породи, перен. товстун’ [СБН І, 34] (хоч походження цього антропоніма можливе і від календарного імені Британій), Бушмін < Бушма < бушма ‘товста жінка’ [Бірыла, 74], Ваганов < Ваган < ваган ‘висока здорова людина’ [Бірыла, 86], Велигура < велегура ‘велика людина’ [Бірыла, 78], Гупа < гупа ‘товста жінка’ [Аркушин 1, 113], Камличук < Камлик < камлик ‘приземкувата людина’ [Лисенко, 91], Махіна < махіна ‘громіздка і велика річ, таке, що виходить за звичні розміри’ [Аркушин 1, 307]. З протилежною семантикою основ зафіксовані прізвища Голда < голда ‘неприємна худа висока жінка’ [ТС 1, 211], Хилюк (пор. хилий ‘худий’ [Аркушин 2, 228]), Кусик (кусий ‘короткий, невеликий’ [Аркушин 1, 272]).

Прізвища, похідні від назв осіб за фізичними вадами, представлені поодинокими утвореннями: Ужегов < Ужег < ужог ‘опік’ [Аркушин 2, 218], Чикирда < чикірда ‘кульгава людина’ [ТС 5, 305]. На ліворукість вказували антропоніми Липшун < липшун ‘лівша’ [Аркушин 1, 285], Люшик (люша ‘лівша’ [Лисенко, 119], хоч можливе походження і від антропоніма Люх, варіанта імені Ілля).

Серед прізвищ, основи яких вказують на психічні властивості, поведінку або характер людини, виокремлюємо антропоніми, мотивовані назвами осіб за поведінкою. Найактивніші лексеми зі значенням:

– ледар: Біндус (пор. білор. біндус ‘ледар’ [СБН І, 26]), Валуєв < Валуй < білор. валуй ‘вид гіркого гриба’, ‘ледар, негідник’ [СБН І, 43], Копшин < Копша < копша ‘недбайлива жінка’ [Аркушин 1, 242], Легкобит < легкобит ‘ледача людина’ [Лисенко, 114];

– плакса: Мазін < Мазя < мазя ‘заплакана дитина, пестун’ [Аркушин 1, 301], пор. мазун ‘вередлива дитина, пестун’, мазуха, мазюка ‘вередлива та випещена дитина (про дівчинку)’ [ТС 3, 60], Нюня < нюня ‘плакса’ [Аркушин 1, 352], ‘плаксій (у розмові з дітьми)’ [ТС 3, 218], Трубій (трубити ‘голосно плакати’ [Аркушин 2, 211]);

– базікало: Бовтун (білор. бовтун ‘пустомеля’ [СБН І, 28]), Таранда < таранда ‘базіка’ [Аркушин 2, 193].

Інші прізвища цієї групи: Басалай < білор. басалай ‘нахаба, зірвиголова, негідник’ [СБН І, 16], Бирюк (білор. бирюк ‘злодій’ [СБН І, 26]), Калюга < калюга ‘калюжа’, ‘п’яниця’ [ТС 3, 65], Лакомий < лакомий ‘такий, що любить що-небудь їсти’ [Аркушин 1, 276], Лея < лея ‘повільна людина’ [Аркушин 1, 282], Лунячек (луняк ‘лунатик’ [Аркушин 1, 292]), Маруда < маруда ‘повільна у справах людина’ [ТС 3, 65], ‘той, хто хмуриться’ [Корзонюк, 162], Пустуля < пустуля ‘неслухняна дочка’ [Аркушин 2, 108], Сендер (пор. білор. сенда ‘людина, що розповідає багато небилиць’ [МСНДМ, 118]), Хабаль < хабаль ‘розпусна людина’ [ТС 5, 226], Шулепа < шулепа ‘простак’ [ТС 5, 339].

Наведені нижче прізвища утворені від апелятивів, що характеризували особу за розумовими здібностями: Байда < байда ‘дурень’ [ТС 1, 37] (пор. байда ‘черевань’ [Головацкий, 358]), Бамбула < бамбула ‘дурень’ [ТС І, 41] (пор. бамбула ‘незграба, з грубими рисами обличчя’ [Гуйванюк, 23]), Буйда < буйда ‘дурень’ [ТС 1, 90], Галах < ґалах ‘телепень’ [Корзонюк, 94] (пор. галах ‘невелика щука’ [ТС 1, 191]).

Значна частина прізвищ, співвідносних із діалектизмами північного наріччя, похідна від прізвиськ, що характеризували особу за родинними стосунками та віком: Женіщук (імовірно, від Женішко < Женіх < женіх ‘неодружений молодий хлопець’ [Аркушин 1, 154], женіх ‘жених, залицяльник’ [ТС 2, 75]), Дзидз (дзидзьо ‘дідусь’ [Аркушин 1, 129]), Крапівнік < кропивник ‘знев. байстрюк’ [Аркушин 1, 404], Кокора (пор. кокорик ‘бездітна жінка’ [Аркушин 1, 235]), Дохнюк < Дохна < дохна ‘дочка’ [Аркушин 1, 140], Синовець (пор. білор. синовець ‘племінник’ [ДСБ, 224]).

Незначна група прізвищ мотивована діалектизмами, що позначали професію або заняття першоносія: Здун < здун ‘гончар’ [Аркушин 1, 178], Охотник < охотник ‘мисливець’ [Аркушин 2, 19], соціальний стан особи: Лахман < лахман ‘довга стара свита’, ‘голодранець’ [Корзонюк, 153] (пор. лахман ‘старий одяг’, ‘неохайна людина’ [ТС 3, 15]), Роскошенко (пор. роскішний ‘багатий’ [Аркушин 2, 127]). Лексеми північного наріччя (як і діалектна лексика інших говорів) не відображені в основах антропонімів, які вказували на національність, місце проживання. 

Ураховуючи неоднозначність підходів до вивчення відапелятивних прізвищ групи nomina impersonalia, з метою уникнення суб’єктивізму класифікуємо їх за прямим значенням твірних основ, а не за можливими мотивами виникнення іменування, оскільки встановити ці мотиви неможливо, вони могли бути різними навіть щодо одного антропоніма.

До цієї групи відносимо антропоніми, похідні від:

– назв предметів побуту, знарядь праці, їхніх частин: Вантух < вантух ‘великий мішок’ [Аркушин 1, 146], Гакка  < гака ‘сапка’ [Аркушин 1, 83], Гобод < гобод ‘обід колеса’ [Аркушин 1, 93], Кадушкевич < Кадушка < кадушка ‘бочка для соління городини’ [Аркушин 1, 204], Квасниця < квасниця ‘діжка для заквашування капусти’ [Аркушин 1, 216], Кватирка < кватирка ‘пляшечка місткістю 0,25 літра’ [Аркушин 1, 216; ТС 2, 188], Костир  < костир ‘палиця, якою притримують солому, коли смалять свиню’ [Аркушин 1, 245], Ребрина < ребрина ‘драбина’ [Аркушин 2, 111], Рихва < рихва ‘металева петля на кінці розвори, куди вставляється шворінь’ [Аркушин 2, 121], ‘металеве кільце’ [ТС 4, 342], Рубель < рубель ‘жердина, за допомогою якої прив’язують сіно на возі’ [Аркушин 2, 130], Саган < саган ‘великий горщик’ [Аркушин 2, 133], ‘високий горщик з вушками’, ‘товста людина’ [ТС 5, 8], Слупко (слуп ‘стовп’ [Аркушин 2, 157]), Топорко (топор ‘велика сокира для обтесування колод’ [Аркушин 2, 206]), Хабоша < хабоша ‘рибальське знаряддя, виплетене з прутиків, верша’ [Лисенко, 222], Цебрій (цебер ‘невисока дерев’яна посудина, в якій  для домашніх тварин готують їжу’ [Аркушин 2, 238]), Шпічка < шпічка ‘загострений предмет, яким можна робити проколи’ [Аркушин 2, 275];

– назв рослин: Амбара < амбара ‘ревінь хвилястий’ [Аркушин 1, 3], Бабиця < бабиця ‘сорт груші з невеликими заокругленими плодами’ [Корзонюк, 68], (пор. бабиця ‘риба родини карпових’, ‘стара дівчина’ [ТС 1, 32]), Бакун  < бакун ‘тютюн’ [Аркушин 1, 8], Бетка < бетка ‘гілка з куща чорниці’ [Аркушин 1, 16], Балабан < балабан ‘зозулинець чорний’ [Корзонюк, 69] (пор. балобан ‘дурень’ [ТС 1, 40]), Бобівник < бобівник ‘лікарська рослина’ [Аркушин 1, 24; ТС 1, 66], Боблях < боблях ‘пуп’янок квітки’ [Аркушин 1, 28], Буз < буз ‘бузок’ [Аркушин 1, 35], ‘сміття, відходи’, ‘гній у ранах’ [ТС 1, 89], Гичка < гичка ‘кропива жалка’ [Аркушин 1, 128], Диня < диня ‘гарбуз’ [Аркушин 1, 181], Жижко < жижка ‘кропива жалка’ [Аркушин 1, 156], Картус < картус ‘айстра’ [Аркушин 1, 213], Корчик (корч ‘кущ’ [Аркушин 1, 244], ‘пеньок з корінням’, ‘кущ картоплі, цибулі, помідорів тощо’, ‘кущі, зарості’ [ТС 2, 221]), Кузник < кузник ‘болотяна трава’ [Аркушин 1, 265], Краснюк < краснюк ‘підосичник, підберезник’ [Аркушин 1, 251], ‘підосичник’ [Шаталава, 85], ‘підосичник’,  ‘червонощока здорова людина’ [ТС 2, 234], Латайчук < Латайко < латай ‘калюжниця болотяна’ [Аркушин 1, 278], Сокур  < сокур ‘осокір’ [Аркушин 2, 162], Сосонка < сосонка ‘хвощ польовий’ [Корзонюк, 224], ‘хвощ (літній)’ [ТС 5, 77], Храбуст < храбуст ‘капустяне листя, осот’ [Аркушин 2, 247], Шлапак < шлапак ‘отруйний гриб – ентолома жовтувато-сіра’ [Аркушин 2, 269];

– назв страв: Балабух < балабух ‘невелика кругла хлібина із залишків тіста’ [Корзонюк, 69], балабуха ‘булочка’ [ТС 1, 38], балабуха ‘прісна поминальна булочка’ [Лексіка, 288], Баланда < баланда ‘борщ із лободи’ [Аркушин 1, 8], ‘бовтанка з муки’ [ТС 1, 39], ‘надто рідка, невдала страва’ [Лексіка, 288], Богук < богук ‘свинячий шлунок, начинений м’ясом’ [ТС 1, 35], Затовка < затовка ‘нутряний свинячий жир’ [Аркушин 1, 179], Каплун < каплун ‘їжа, приготована з розтертої покришеної зеленої цибулі і засмачена олією та сіллю’ [Аркушин 1, 209], Карук  < карук ‘свинячий шлунок, начинений м’ясом’ [ТС 2, 184], Кваша < кваша ‘рідка страва, зварена із заквашеного вівсяного тіста’ [Корзонюк, 137], ‘солодуха’ [ТС 2, 188] (пор. кваша ‘похмура людина, зануда’ [Желехівський І, 339]), Кисляк < кисляк ‘кисле молоко’ [Аркушин 1, 220; ТС 2, 193], Книш < книш ‘обрядовий хліб продовгуватої форми з білого тіста; книші носили в церкву на Проводи і Поминальницю’ [Аркушин 1, 230], Луй < луй ‘нутряний свинячий жир’ [Аркушин 1, 186], Маглей < маглей ‘страва з тіста і яблук чи вишень’ [Аркушин 1, 300], Мазурок < мазурок ‘спечена на Великдень закрученої форми булочка’ [Аркушин 1, 301], Мацігон < мациґон ‘дерун’ [Аркушин 1, 308], Солодуха < солодуха ‘страва із запареного гречаного борошна’ [Аркушин 1, 161], ‘солодке тісто з житньої муки’ [Шаталава, 156], ‘золотуха (хвороба)’, ‘кваша (страва)’ [ТС 5, 71], Хамула < хамула ‘страва з борошна, до якого додані варені вишні’ [Аркушин 1, 224], Шпирка < шпирка ‘товстий кусень хліба’ [Бірыла, 481];

– назв тварин: Бугай < бугай ‘бик’ [ТС 1, 88] (можливе зіставлення з діалектним бугай ‘пристаркуватий парубок’ [Аркушин 1, 35]), Бугаров < Бугар < бугар ‘сліпак, всяка муха, яка кусає тварин’ [Бірыла, 64], Гуж < гуж ‘вуж звичайний’ [Аркушин 1, 112; ТС 1, 234], Дзік < дзік ‘дикий кабан’ [Аркушин 1, 129; ТС 2, 18], Зелезнюк < Зелезень < зелезень ‘самець дикої качки’ [Аркушин 1, 189], Іжик (іж ‘їжак’ [Аркушин 1, 197]), Кунець < кунець ‘самець куниці’ [Аркушин 1, 268], Мулько < мулька ‘міль’ [Аркушин 1, 323], Плиска < плиска ‘трясогузка’ [Аркушин 2, 55], Повх < повх ‘кріт, гризун, щур’ [Аркушин 2, 59], Слука < cлука ‘вальдшнеп’ [Аркушин 2, 157; ТС 5, 57], Следзь < следзь ‘оселедець’ [Аркушин 2, 155];

– назв одягу: Андарак < андарак ‘ткана спідниця з кольорових шерстяних ниток’ [Аркушин 1, 3], ‘саморобна суконна спідниця’ [ТС 1, 28], Бекеша < бекеша ‘куртка’ [Аркушин 1, 14], Клец < клец ‘китиця біля хустки, скатертини’ [Аркушин 1, 225], Клефа, Клеха < клефа, клеха ‘холоша’ [Аркушин 1, 225], Ковтун < ковтун ‘китиця’ [Аркушин 1, 232], Колошва < колошва ‘холоша’ [Аркушин 1, 228], Курпіль < курпіль ‘личак, лапоть, ходак’ [Аркушин 1, 316], Курта < курта ‘жіноча свита’ [Аркушин 1, 225], ‘коротка свитка без підкладки’ [ТС 2, 253], Кутас < кутас ‘китиця’ [Аркушин 1, 226], Лєтніков < Лєтнік < лєтнік ‘чоловічий піджак’ [Аркушин 1, 281], Нагавіцин (пор. нагавеці ‘штани’ [Аркушин 1, 354], ‘спідні чоловічі штани’ [Лексіка, 340]), Шлапак (пор. шлапаки ‘старі чоботи, туфлі’ [Бірыла, 477]), Шкабура < шкабурок ‘старе, зношене взуття’ [ТС 5, 325], Шугай < шугай ‘свитка з домотканого сукна’ [Бірыла, 481].

Незначна кількість антропонімів виникла від діалектизмів, що вказували на анатомічні поняття: Клак < клак ‘ікло’ [Аркушин 1, 225], Клюба (клюб ‘дзьоб’ [Аркушин 1, 228], (пор. клюб ‘палиця для опори при ходьбі’ [ТС 2, 198])), Требух < требух ‘орган травлення тварини, нутрощі’ [Аркушин 2, 207];

– назви хвороб: Жовна < жовна ‘великий нарив на тілі’ [Аркушин 1, 158], ‘Базедова хвороба’ [ТС 2, 64], Жога < жога ‘згага, печія’ [Аркушин 1, 158], Костриця < кострица ‘заразна шкірна хвороба’ [Аркушин 1, 245], (пор. кастрица ‘товста частина стебла льону’ [ТС 2, 224], ‘тверда частина пір’їни’, ‘хвоя’ [Шаталава, 77]), Пукер < пукер ‘мозоль’ [Шаталава, 143], Сухотюк (пор. сухоти ‘хвороба, коли людина дуже худне’ [Аркушин 2, 161]);

– назви споруд, їхніх частин, будівельних матеріалів: Гушак < гушак ‘одвірок’ [Аркушин 1, 115], Каглик (кагло ‘засувка, якою перекривають димохід для утримання тепла’ [Лисенко, 89]).

 Основи сучасних прізвищ засвідчують фонетичні та лексичні особливості північного наріччя, деякі з них зафіксовані також на території білоруського Полісся, волинського говору та інших говіркових масивів України, зокрема Гуцульщини, Бойківщини, Середньої Наддніпрянщини. Значна різноманітність прізвищ, мотивованих діалектизмами, наявність значного шару діалектної лексики в основах прізвищ яскраво відображають живомовне походження української антропонімії, специфіку та джерела її формування.

Цінність виявлених діалектних основ прізвищ у тому, що вони репрезентують етнографізми та архаїзми з території Полісся, відтворюють регіональну специфіку цього самобутнього ареалу, його матеріальну та духовну культуру. Існування таких давніх за походженням антропонімів ще раз підтверджує думку, що прізвища – це своєрідне дзеркало, у якому відображені історія, культура, побут народу, його світогляд, мова, духовні надбання та менталітет.

Література

• Аркушин – Аркушин Г. Л. Словник західнополіських говірок : у 2 т. / Г. Л. Аркушин. – Луцьк : Ред.-вид. відділ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. – Т. 1–2.
• Бірыла – Бірыла М. В. Беларуская антрапанімія. 2. Прозвішчы, утвораныя ад апелятыўнай лексікі / М. В. Бірыла. – Мінск : Навука і тэхніка, – 1969. – 508 с.
• Головацкий – Головацкий Я. Ф. Материалы для словаря малорусского наречия, собранные в Галиции и северно-восточной Венгрии / підгот. до друку Й. О. Дзендзелівський, З. Ганудель // Науковий збірник Музею української культури у Свиднику. – Пряшів, 1982. – Т. 10. – С. 311–612.
• Гуйванюк – Словник буковинських говірок / за заг. ред. Н. В. Гуйванюк. – Чернівці : Рута, 2005. – 688 с.
• ДСБ – Дыялектны слоўнік Брэстчыны. – Мінск : Навука і тэхніка, 1989. – 294 с.
• Желехівський – Малоруско-німецкий словар / уложив Є. Желеховський. – Львів : Друкарня тов. им. Шевченка, 1886. – Т. І–ІІ.
• Корзонюк – Корзонюк М. М. Матеріали до словника західноволинських говірок / М. М. Корзонюк // Українська діалектна лексика : зб. наук. пр. – К. : Наук. думка, 1987. – С. 62–263.
• Лексіка – Лексіка гаворак Беларускага Прыпяцкага Палесся. Атлас. Слоўнік / Г. Ф. Вештарт, Ф. Д. Клімчук, У. А. Кошчанка, І. І. Лапуцкая, І. І. Лучыц-Федарэц. – Мінск : Права і эканоміка, 2008. – 353 с.
• Лисенко – Лисенко П. С. Словник поліських говорів / П. С. Лисенко. – К. : Наук. думка, 1974. – 261 с.
• МСНДМ – Матэрыялы для слоўніка народно-дыялектнай мовы / под ред. Ф. Янкоўскага. – Мінск, 1960. – 320 с.
• СБН – Словарь белорусского наречия, составленный И. И. Носовичем : в 2 т. / И. И. Носович. – СПб. : Типография Императорской академии наук, 1870. – Т. І–ІІ.
• ТС – Тураўскі слоўнік: у 5-ти т. / склад. А. А. Крывіцкі, Г. А. Цыхун, І. Я.Яшкін, П. А. Міхайлаў, Т. М. Трухан. – Мінск : «Навука і тэхніка», 1982–1987. – Т. 1–5.
• Шаталава – Шаталава Л. Ф. Беларускае дыялектнае слова / рэд. Г. У. Урашонкава. – Мінск : «Навука і тэхніка», 1975. – 208 с.