Професор Імператорського університету в Токіо Хідесабуро Уєно назвав свого пса Хатіко – "восьмий" японською. Хідесабуро жив у передмісті Токіо – Сібуї. Щодня пес супроводжував господаря, куди б той не йшов. А коли добирався на роботу залізницею, проводжав його до вокзалу. Чекав, доки чоловік сяде у потяг, і вертався додому.

21 травня 1925 року у професора на роботі стався інфаркт. Його не врятували. Хатіко чекав на вокзалі до пізнього вечора. Потім ходив на станцію щодня, а ночував на ґанку професорського дому. Щоразу втікав і приходив на станцію. Чекав його ще десять років на станції. Газета надрукувала статтю про Хатіко. Після цього на станцію Сібуя щодня з'їжджалися сотні шанувальників. Собаці залишали харчі.

Відомий скульптор Теру Андо виліпив собаку в бронзі і встановив пам'ятник перед станцією Сібуя. З'явився напис "Вірний собака Хатіко". Хатіко помер 8 березня 1935-го неподалік вокзалу. В Японії оголосили день національної жалоби.

Тіло Хатіко поховали поряд із могилою господаря. Почалася війна і в 1944 році бронзову статую забрали на металобрухт для військових потреб.