Посилився контроль за школами національних меншин, учительством, що й спричинило їх реорганізацію на україномовні та російськомовні школи.

У постанові також згадали викладання місцевими мовами - його проголосили "недоцільним і шкідливим", кваліфікували вогнищами "буржуазно-націоналістичного, антридянського впливу на дітей".

Майже одночасно з цією постановою вийшли ще дві, які повністю утискали українські школи в мовних правах. Шовінізм відчувався у постанові РНК СРСР та ЦК ВКП(б) "Про обов'язкове вивчення російської мови в школах національних республік та областей" від 13 березня 1938 року та у постанові від 20 квітня "Про обов'язкове вивчення російської мови в неросійських школах України".

Після виходу цих документів ухвалили рішення "Про складання нового українського правопису", у якому природну українську мову адаптували під російську. Усе це свідчило про безперешкодну реалізацію в УСРР московської "мовної політики".

Більше того, такі дії більшовики називали "боротьбою за українську культуру".