Академія наук 91 рік тому ухвалила новий український правопис
Академія наук ухвалила новий український правопис 31 березня 1929-го. Його прийняли за 2 роки до того на Всеукраїнській правописній конференції у Харкові. Називали харківським або скрипниківкою - на честь тодішнього наркома освіти Миколи Скрипника, який затвердив правопис 6 вересня 1928-го.
Укладачами стали мовознавці Агатангел Кримський, Григорій Голоскевич, Борис Ткаченко та інші. До правописної комісії увійшли відомі літератори - Сергій Єфремов, Микола Хвильовий, Михайло Яловий.
У проєкті правопису підкреслювали, що базою для унормування й спрощення служила традиція й природа української мови. Комісія оглядалася на живу мову в її різних діалектах.
Найбільше суперечок при підготовці правопису викликали правила написання букв для репрезентації фонем л - л' та г - ґ. Врешті вирішили європейський звук "g" передавати через "ґ" а не "г". У словах грецького походження літеру θ вирішили передавати через "т", а не "ф". Отже слово ефір перетворилось на традиційні етер, кафедра - катерда, арифметика - аритметика, Афіни - Атени. Також мовознавці зберегли літеру "е" у словах іншомовного походження: Европа, Еспанія. Назви міст мали закінчуватись на -ське, -цьке, а чужомовне "і" в більшості випадків передавалось через "і", але у старих запозиченнях через "и": Америка, а не Амеріка, Африка, Париж, Єгипет тощо.
Правопис надрукували й розповсюдили у 1929-му. На нього перейшли всі школи й видавництва УСРР. Прийняло його і Наукове Товариство Шевченка у Львові, що належав тоді Польщі, заради єдності української літературної мови. Проіснував до 1933-го. Саме тоді його підмінили новим зрусифікованим. З того часу скрипниківським правописом послуговувалася українська діаспора.
