Пандемія «іспанського грипу» у 1918: захворів кожен третій житель Землі
У форті Райлі американського штату Канзас 11 березня 1918-го зафіксовано перший смертельний випадок від невідомої хвороби. Кількість хворих з аналогічними симптомами досягло близько сотні чоловік. У США розпочалася пандемія "іспанського грипу".
Солдати Форту Райлі скаржилися на нестерпний сморід від табунів худоби. Щовечора вітер розносив військовим табором дим від тонн спаленого гною. До лазарету звернувся кухар зі скаргою на "неприємний холод". До вечора злягли понад 100 осіб. Протягом наступних двох місяців грип поширився у всіх штатах, переважно у військових частинах і в'язницях.
Через два тижні такі симптоми захворювання з'явилися у жителів Нью-Йорка та Франції, у травні — в Іспанії. Протягом літа 1918-го ця недуга вразила німецькі й російські війська, восени сягнула Північної Африки та Індії, а до кінця року — Китаю, Японії, Філіппін і Нової Зеландії.
"Іспанкою" хворобу почали називати учасники світової війни. У травні 1918 року в Іспанії було заражено 8 млн людей, або 38% населення країни. Особливістю "іспанського грипу" було те, що він в основному вбивав молодих людей віком від 20 до 40 років. Пандемічного характеру хвороба набула в 1919-му, коли поширились його сильніші модифіковані штами.
Пандемія "іспанки" забрала життя від 3 до 6 відсотків населення Землі. Найбільше людей померло в Індії, Китаї та Росії. Навесні 1919-го "іспанка" пішла на спад. За час епідемії нею перехворіло 550 млн людей — майже кожен третій житель Землі.
