Джерело: Gazeta.ua

У 1899 році 6 березня німецький хімік Фелікс Гоффманн отримав патент на аспірин. До цього люди знижували жар і знімали біль водною настойкою кори верби. За допомогою вербової кори лікували інфекційні хвороби та подагру, її використовували для полегшення болю і зниження температури. Все тому, що італійський хімік Рафаель Піріа виділив з вербової кори саліцилову кислоту, визначив хімічний склад цієї речовини і успішно синтезував її.

Винахідник відкрив лікувальні властивості ацетилсаліцилової кислоти. Це сталося в процесі пошуку ліків для свого батька. Він страждав артритом, але мав непереносимість саліцилатів натрію. Він наштовхнувся на дані про ацетилсаліцилову кислоту (вона була синтезована 30 роками раніше).

Ацетилсаліцилова кислота виявилася приємнішою на смак і більш ефективно допомагала його батькові.

Новому препарату дали назву «аспірин», узявши букву «а від слова «acetyl» (ацетил) і частину «Спірин» від німецького слова «Spirsaure» (рослини, що містить великі кількості саліцилової кислоти).

Аспірин набув великого поширення, особливо з появою пандемії іспанського грипу у 1918 році. Завдяки його жарознижуючим якостям, що давало хворому достатньо сил, щоб боротися з інфекцією.

Спочатку аспірин продавався у вигляді порошку, а з 1904 року — вже у формі таблеток, а з 1915 року — без рецепта. Аспірин, будучи доступним, ефективним і відносно нешкідливим, швидко став найпопулярнішим знеболюючим.

Після тріумфального відкриття аспірину Хоффман пропрацював на Bayer все своє життя.

З 1950-х років популярність аспірину в світі дещо знизилась через конкуренцію з боку інших фармакологічних компаній. Лише з 1970-х його поширеність почала знову зростати завдяки дослідженням. Вони показали, що аспірин також ефективно запобігає тромбозу і стенокардії. Сьогодні це одне з найпоширеніших знеболювальних і профілактичних засобів від серцевих нападів у світі.
 

---