Шарлотта Бронте відмовилась стати дружиною священника
Шарлотта Бронте пише преподобному Генрі Нусею з відмовою виходити за нього заміж 5 березня 1839-го.
23-річна Бронте називає себе романтичною і ексцетричною. Пише, що їх бракує практичності, щоб стати дружиною священника. Натомість присвячує себе вихованню брата Бренвелла. Той мріяв стати письменником.
Шарлотта народилася в родині священника. У родині було шестеро дітей. Рано переїхали у віддалене село. Коли дівчинці було п'ять, мати померла. Дівчат відправили у дешеву школу для доньок священників. Двоє дівчат померли. Шарлотту повернули додому. Там вона, Емілі, Бренвелл і Анна складали оповідання, щоб розважитись.
Після відмови Нусею Шарлотта з Емілі поїхали до Брюсселю вивчати мови і шкільне адміністрування. Після повернення спробували відкрити свою школу. Але ніхто з учнів не зареєструвався. Бренвелл спився і став курити опіум. Енн влаштовує його у будинок вчителем, де й сама працює. Хлопець свариться з матір'ю дітей і їх обох виганяють. Він загинув, коли випадково підпалив своє ліжко.
У 1846-му Шарлотта знаходить вірші Емілі. Сестри видають книжку. Продають лише два примірники, але ними зацікавилися видавці. Наступного року Шарлотта під псевдонімом видає "Джейн Ейр". "Грозовий перевал" Емілі і "Агнес Грей" Анни вийшли того ж року. За наступні два роки Емілі й Анна помирають. Шарлотта доглядає хворого батька. Шарлотта виходить заміж за священника Артура Белла Ніколлса. Невдовзі після заміжжя вагітною помирає.
