До організації вступив до Другої світової війни. Із її початком мав вибір - заробляти на життя мистецтвом чи допомагати власному народові. Обрав друге. Став членом Львівської спілки праці українських образотворчих мистецтв та співпрацював із газетою "Волинь", організованою у Рівному письменником Уласом Самчуком. Згодом керував друкарнями повстанців, готував ілюстрації до журналів УПА "Український перець" та "Хрін", оформляв пропагандистські видання та карикатури. Розробляв проекти прапорів, печаток та бойових відзнак повстанців. Найбільше славився дереворитами - гравюрами по дереву. Його воєнні та повоєнні доробки вийшли в США та Канаді у альбомах "Волинь у боротьбі" та "Графіка в бункерах УПА".

Гравюри майстра потрапили до рук іноземних дипломатів. Вони викривали діяльність німецької та радянської влади в Україні. Саме тому в СРСР вийшов наказ будь-що припинити його діяльність. Операцію з ліквідації Хасевича очолив капітан КДБ Борис Стекляр. У допомогу відрядили співробітника МГК СРСР капітана Михайла Маркелова та старшого лейтенанта Михайла Мудрицького.

На слід графіка вийшли за допомогою вдови загиблого полковника УПА Ростислава Волошина Інни та захопивши один із бункерів. Там були зашифровані документи УПА з місцем розташування бункера коло селища Сухівці, де Хасевич готував листівки. Село оточили, а бункер виявили у клуні під дровами. Хасевич перебував у криївці із воїнами В'ячеславом Антонюком - "Матвієм" та Антоном Мельничуком - "Гнатом". За однією з версій Стекляр метнув всередину гранату, після вибуху якої не вижив ніхто. За іншою, Хасевич та воїни застрелились із власної зброї, спаливши усі документи. Згодом тіла повстанців вивезли в невідомому напрямку.