У 1959 році почали формуватись добровільні дружини
Постанову "Про участь трудящих в охороні громадського порядку" прийняли в СРСР 2 березня 1959-го. Формувалися добровільні народні дружини, відомі у народі як "де-не-де". Громадяни після роботи чи навчання ставали до патрулювання вулиць разом із міліцією.
Ідею підхопили у робітників та вирішили взяти її під державний контроль. Ще у 1955 році робочі об'єдналися у добровільні загони на підприємствах Ленінграда. Рух підтримали профспілки.
У партійному документі підкреслювалися особливі досягнення держави, які зазвичай перебільшували та прикрашали. Наголошували на підвищенні матеріального добробуту трудящих, майже повній ліквідації безробіття та злиднів, зміцненні соціалістичної законності. Попри це, визнавали, що адміністративні та судові органи не справляються із цією "законністю" та "відсутністю злиднів" повною мірою.
В умовах "зростання свідомості" та розвитку "радянської демократії" влада закликала народ виходити на вулицю та боротися з аморальними та антисуспільними вчинками.
Перші об'єднання в Україні виникли на Донбасі, згодом ініціативу підтримали робітники Києва, Харкова, Дніпра, Запоріжжя. Усі дружини підпорядковувалися міським та районим штабам з представників радянських партійців. Формувалися лише на добровільних засадах з передових робітників, службовців, колгоспників, студентів, учнів і пенсіонерів. Мали зовнішні відзнаки у вигляді червоних нарукавних пов'язок і нагрудних значків. Отримували й певні пільги - додатковий вихідний, безкоштовний проїзд у громадському транспорті, додаткові дні відпустки.
Визнано, що добровільні дружини внесли значний внесок у протидію злочинності. Попри це, переслідували вони й "порушників громадського порядку", якими могли бути представники різних молодіжних субкультур, пари, що цілувалися у заборонених місцях, носителі занадто довгих чи занадто коротких джинсів і спідниць. Переслідували й людей, які збиралися у недозволених владою місцях у великій кількості.
До 1990-го в Україні існувало понад 37 тис. добровільних дружин. Після розпаду СРСР рух пішов на спад, однак не зник. В Україні діє закон "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону".
