Перефразувавши Станіславського, можна сказати, що театр починається із запахів. Оксамитові крісла, ліпнина на балконах, гарячі софіти, дерев’яний паркет у фойє, святкова публіка – все це має свої запахи. А якщо пройти за лаштунки?
Саме так кілька років тому і вчинила парфумер Олівія Джакобетті, узявшись за проєкт створення ароматних свічок для паризького театру Comédie-Française. Щоби заглибитися у запахи театру XVII століття, який також називають Будинком Мольєра, парфумер вирушила до театральних цехів.
Там, у череві театру, зберігають і ремонтують реквізит, шиють костюми, накладають грим. Запахи пилу, лаку для дерева та каніфолі перемішані із запахами гарячої праски, тальку й шкіри.
Олівія Джакобетті спробувала вловити секрети Комеді Франсез, передати історію театру без затхлості й тяжкості. Увіткнувши ніс за сцену, слідуючи за акторами, заглядаючи в скрині та архіви, вона вихоплювала якісь моменти, деталі, які використовувала потім для створення свічок. Їхні назви промовляють самі за себе:
«Крісло Мольєра» з горіховим деревом, повстю і лляною олією.
«Куліси» з нотами рисової пудри, оксамиту і деревної стружки.
«Пральня» з бавовною, тюлем, старовинним милом, рисовим крохмалем, парою від гарячої праски.
«Реквізиторський цех», що відсилає до скрині з тальком, різок, деревної стружки й марлі.
«Ательє» з нотами дерева, тирси, смоли, розчинника, фарби, гіпсу, джуту й пилу.
Сьогодні театр Comédie-Française продає близько 30 свічок на місяць, і це означає, що люди цінують запахи театру, хочуть нагадувати собі про театральні миттєвості вдома або в офісі.
Авангардисти від моди і парфумерії Comme des Garçons теж пішли до театру. Модний бренд вирішив передати атмосферу і запахи паризького театру Châtelet. Восени 2019 роки з’явився флакон під назвою Odeur du Théâtre du Châtelet Acte I («Запах Театру Шатле Акт I»). «Це не аромат, це запах, — каже Рут Макензі, новий креативний директор театру. — Він має бути простим і зрозумілим, антитезою до складних парфумерних композицій».
Історія Châtelet, збудованого в середині XIX століття, пов’язана з іменами Дебюссі, Равеля, Пікассо, Айседори Дункан. Його стіни пам’ятають Російські балети Дягілєва, багато років там проводилась церемонія вручення премії «Сезар».
До того ж театр не так давно був відреставрований, що також вплинуло на запахи театральної повсякденності.
Арт-директор Comme des Garçons Крістіан Астюгевьєй розмірковував над тим, як можна передати аромати оновленого, але попри те класичного театру. «Я думав про Мисю Серт, про парфуми епохи, такі як Héliotrope Blanc Piver або Habit Rouge від Guerlain, але все здавалося занадто гарним, надто ностальгічним». Врешті він доручив парфумеру Каролін Дюмюр (IFF) непросту задачу «все переробити, щоб здивувати».
Парфумер делікатно «провела» глядача крізь оксамитові крісла, використавши пудрові й оповиваючі нюанси геліотропа та туберози, «показала» дим-машини за допомогою оксиду троянди та акорду обсмаженої кави з відтінками пороху й металу, «занурила» в загадкову і одночасно піднесено-урочисту атмосферу театру через ноти ладану, мускусу й кедра.
На головній світлині: Ложа з золотим маскароном, літографія, Анрі Тулуз-Лотрек, 1893, La Bibliothèque nationale de France, Париж
