У 300 разів солодший за цукор: 141 рік тому було створено сахарин
27 лютого 1879 року вчені вперше отримали штучний підсолоджувач сахарин. Вікриття випадково зробив німецький дослідник Константин Фальберг під час вивчення властивостей вугільної смоли. Виробництво цієї речовини спричинило десятиліття наукових суперечок і маніпуляцій у всьому світі.
Після одного з досліджень учений забув помити руки, за вечерею помітив, що всі харчі, до яких торкався, стали солодшими. Як зясувалося, джерелом солодкого смаку був ортосульфобензимід, учений дав йому простішу назву - сахарин. Через 5 років після відкриття запатентував спосіб виділення сахарину - і розпочалося промислове виробництво в Німеччині, згодом у США.
Сахарин майже у 300 разів солодший за цукор, тому швидко здобув популярність у світі. Винаходу приписували чудодійні властивості, а медики призначали його пацієнтам як лікувальний препарат. Сахариновий бум підірвав цукровий ринок. Аби відновити свої позиції, власники заводів профінансували дослідження, які мали підтвердити шкідливий вплив сахарину на здоров'я людини, і відповідно, заборонити його виробництво і продаж. Проте у США 1907 року сам Теодор Рузвельт створив і очолив комісію з оцінки впливу сахарину на здоров'я. Та визнала припустимим застосування сахарину як добавки.
1926 року Польща обклала цукор гігантськими акцизами, а його дешевий замінник сахарин голосила поза законом. Тому штучний підсолоджувач тоді став одним з найпопулярніших продуктів серед контрабандистів.
У 1950-х разом із модою на схуднення сахарин набув нової популярності. З'явилися перші дієти, виникла потреба в низькокалорійних продуктах і харчових добавках. Тоді сахарин потрапив до складу багатьох дієтичних страв, його почали продавати не лише в аптеках.
Проте в 70-ті розпочалася кампанія проти підсолоджувача. Американське Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів визнало його канцерогенною речовиною. Тоді досліджували вплив підсолоджувачів на лабораторних щурах. Результати показали, що ці засоби збільшують ризик захворіти на рак сечового міхура. Проте понад мільйон американців підписали листи-протести - і продукт не заборонили.
Зараз сахарин використовують у виробництві продукції для хворих на діабет, а також у харчовій промисловості для підсолоджування деяких десертів і напоїв. Після вживання сахарину у роті залишається гіркий присмак. З цієї причини його ніколи не додають в продукти в чистому вигляді, тільки разом з іншими речовинами - глюкозою або цикламатом натрію. Енергетична цінність сахарину дорівнює нулю.
