Атовець з Волині виготовляє різьблені з дерева скриньки та кухонні набори
Волинський атовець Юрій Жук виготовляє різьблені з дерева скриньки та кухонні набори. Це ремесло, розповідає волинянин, допомагає йому відновитися після травм, які отримав під час війни на сході.
«Вирізав спочатку дружині дошку, потім мамі і так від сили вирізав три дошки з 2005 року по 2014...по Майдан», – каже Юрій.
У невеликій майстерні пахне деревом і фарбою. Тут Юрій Жук майструє. Займатися цим ремеслом, говорить чоловік, почав два місяці тому, після курсів реабілітації. Там, каже, фахівці розгледіли його вміння.
Він двічі побував у зоні АТО. Спочатку, розповідає Юрій Жук, у складі добровольчого батальйону. 2016-го пішов служити за контрактом, під час бойових дій отримав поранення і чотири контузії, нині має другу групу інвалідності.
«Там мене підірвало на міні, відірвало кілька пальців, не знаю як, але згадав, як нас вчили фінські медики, взяв нитку і зшив собі пальці. А комбат приїхав і завіз мене в госпіталь», – згадує атовець.
Після травм і поранень Юрій лікується постійно. Розповідає, що морально підтримує родина.
«А мені в душу запала одна квітка, я її постійно вирізаю, щоразу вона в мене виходила гарніша. І намалював сім листочків. А чому сім листочків питають? Я кажу: квітка це моя сім’я, а сім листочків – це я, дружина і п’ятеро діток», – розповідає Юрій.
«Давно хотілося малювати, бо за дітьми не було коли, а так це моя творча віддушина. Чоловік каже: а кому таке сподобається? Сподобалося», – каже дружина Юрія Жука Христина Єсейкіна.
Допомагає батькам старший син Юрій.
«Хочеться вирізати геометричну шкатулку. Воно, ніби і легко, але водночас і тяжко. Бо треба малювати. А я тільки вчуся», – розповідає син Юрій.
Дев’ятирічну Богданку мама навчила робити жіночі прикраси.
«Я робила такі сережки і вони зі справжнього каменю зроблені. Найбільше я люблю робити з бірюзи», – каже донька Богдана Жука.
Спочатку, говорить майстер, робив дерев’яні вироби, бо це допомагало відновлюватися після війни. Нині ж, каже, готовий, аби хобі переросло в постійну роботу.
«Кожна людина розраховує на себе, на власні сили. А щоб реалізувати і дати дітям те, що ми хочемо, треба починати щось робити. Просто так ніхто тобі нічого не дасть. Я сама це знаю, бо моя мама померла, коли мені було 10 років. Було тяжко і я вивчила цей урок. Кожна сім’я розраховує на власні сили», – зазначила дружина атовця.
