Установча конференція ОУН: частина націоналістів виступила проти свого лідера
Установча конференція ОУН відбулася у Кракові 10 лютого 1940-го. Прихильники Степана Бандери не визнали діючого голову ОУН полковника Андрія Мельника. Утворили ОУН революційну або ОУН (б).
"Свідомі свого обов'язку й історичної відповідальности за чистоту Націоналістичної Ідеї й перемогу Української Національної Революції – ми Провідники та Члени крайових Екзекутив Організації Українських Націоналістів на Західних Українських Землях і на Українських Землях під Німеччиною та провідний актив ОУН - згідно з волею тих націоналістичних кадрів, якими проводимо – віддаємо керму Організації Українських Націоналістів в руки Степана Бандери і тих, яких він покличе.", - підписали акт деякі учасники.
Конфлікт між членами організації відбувся після вбивства Євгена Коновальця у 1938-му. Його наступником обрали Андрія Мельника, якому надали титул "вождя". Новий ватажок та його прихильники зайняли більш помірковану та авторитаристську позицію щодо українського питання. Молоді українці, яких випустили з польських тюрем після захоплення країни німцями, залишалися на позиціях інтегрального націоналізму Дмитра Донцова. Погляди членів на подальшу діяльність не сходились кардинально, що призвело до розколу.
За істориком ОУН (б) Петром Мірчуком мельниківці вбачали розкол у прагненні революційно налаштованої молоді до влади. Ті ж в свою чергу не сприймали рух мельниківців до співпраці з Нацистською Німеччиною та її спецслужбами, прагнули розраховувати на власні сили та сили поневолених, а не пануючих народів. Не досягли згоди і щодо діяльності проти радянської влади.
5 квітня Степан Бандера та Андрій Мельник зустрілись у Римі. Ватажок молодих націоналістів вимагав передачі йому влади за рішенням 10 лютого. Той в свою чергу заявив, що Бандеру чекає Революційний трибунал ОУН. Звинуватив його в умисній підготовці розколу. Так і розійшлися, надалі лише листувалися.
"10 лютого ми покинули слова, а взялися за діло. Висунений революційний Провід ОУН на ініціативній нараді відвернувся від кліки в ПУНі та її починів і сам зачав кермувати найістотнішими частинами й галузями діяльності ОУН", - писав Бандера Мельнику 10 серпня 1940-го.
За місяць Степана Бандеру виключать з ОУН, але це не матиме значення. Близько 80% оунівців в Галичині та 60% на Волині візьмуть його сторону. Мельниківці ж закріпляться в Буковині. Остаточно розкол відбудеться у квітні 1941-го. Тоді ОУН (б) проведе власний II Великий збір українських націоналістів, який і оформить незалежну гілку організації.
