Шептицький 30 січня 1901-го став галицьким митрополитом
У Львові Доктор теології і доктор філософії Андрей Шептицький 30 січня 1901 го став галицьким митрополитом. Офіційно номінований Папою Левом XIII митрополитом Галицьким, архієпископом Львівським і єпископом Кам'янець-Подільським.
За рік до цього імператор Франц Йосиф I номінував Андрея Шептицького на Станіславівського єпископа. Після смерті митрополита Юліана Сас-Куїловського Шептицький став Галицьким митрополитом. Інтронізація відбулася в соборі святого Юра у Львові. Він був депутатом галицького крайового сейму та австрійського сенату, очолив делегацію до Франца-Йосифа І, яка вимагала рівних прав для українців Галичини.
Реформував богословську освіту, підтримував українські приватні школи та культурно-просвітницькі товариства, мистецтво. 1914 року за ініціативи Шептицького у Львові був створений український університет.
Після російської окупації в ході Першої світової війни Галичини за прихильність до Габсбурзької монархії Шептицький 1914 року заарештований. Перебував на засланні у Новгороді, Курську, Суздалі та Ярославлі, там продовжив свою екуменічну діяльність. Звільнений невдовзі після Лютневої революції. У 1925 році Андрей Шептицький обраний дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка.
Предстоятель Української греко-католицької церкви Андрей Шептицький звернувся з останнім словом до оточення 31 жовтня 1944-го. Митрополит страждав від ускладнення грипу. Наступного дня помер. Більшовики дозволили провести урочистий похорон, бо боялися величезного пошанування митрополита серед населення Західної України. В останню путь вулицями окупованого Львова предстоятеля проводжало більше 5 тис. городян. В березні 1946-го на псевдособорі у Львові проголосили ліквідацію Української греко-католицької церкви. Її майно передали Російській православній церкві, а вірян та духовенство під примусом змушували зрікатись віри.
