Монастир домініканців збудували за підтримки князя литовського Вітовта та короля польського Ягайла наприкінці XIV століття. Він проіснував до кінця XVIII століття, коли згорів. Тоді поруч побудували новий монастир і костел.

Мали домініканці ще з XVI століття власну броварню і корчму. В костелі діяла музична капела, яка в часи розквіту налічувала 38 членів. Для світських дітей діяла Маріїнська школа, де вчилися учні з міста та околиць. Тримали луцькі домініканці свою папірню та друкарню. Ще в 1598 році в Луцьк із Риму привезли одну ікону й подарували домініканцям. З часом прихожани стали повідомляти про начебто чудеса, які творила ікона, а саме – зцілення від хвороби. У 1703 році видали декрет, в якому ікона Луцької Богоматері офіційно проголошувалася чудотворною. Крім того, у декреті її назвали "щитом Королівства та непохитною вежею Волині".

Щоб возвести ікону в вищий ранг, її вирішили коронувати. Процес коронації ікони відбувався в Луцьку. Ікона Луцької Богоматері стала другою коронованою домініканською іконою Богоматері в тодішній Польщі.

Сьогодні монастир домініканців є пам'яткою архітектури національного значення. Тут розміщується духовна семінарія Української православної церкви Московського патріархату.