Важливою складовою маґістратського уряду кожного міста на маґдебурзькому праві була міська канцелярія, організація та функціонування якої пов’язувалися безпосередньо з діяльністю міських судових і адміністративних органів. Самоврядна традиція Луцька, на відміну від Києва, де було створено загальноміську канцелярію, принаймні упродовж ХVІ– початку ХVІІ століть передбачала службу двох писарів – війтівського та міської ради.

 

Міська печатка Луцька, початок ХVII століття

 

У 1639 році на посаду міського канцеляриста Луцька за належну службу громадою був повторно запрошений писар попередньої каденції – Ян Томкович. 3 березня в будинку міської ратуші, чоловік виголосив  текст урочистої присяги:

«Я, Ян Томкович, присягаю Богові Всемогутньому, панам райцям і всьому поспільству міста того [Луцька] на посаді писаря, на яку я обраний, вірним бути лавникам, і таємних рад міським, які знатиму, або тих, про які говорити мені заборонено буде. Ті справи, що при суді відбуватимуться, своїм  розумом записуватиму та зачитуватиму як убогому, так і багатому. І тому не перешкодять милість, страх, ненависть, гнів, приязнь, дари чи інші речі. Тож мені, Господи Боже, допомагай»

Уряд із поспільством, пообіцяли «старому» новому канцеляристу в якості плати десять кіп литовських грошей, півчверті фаландишу (різновид тканин) на доломан (атрибут верхнього одягу) та обгороджену ділянку ґрунту. Писар, в свою чергу, зобов’язувався служити місту впродовж року – до дня св. Василя у 1640 році.

 Отже, луцькі маґістратські писарі отримували за канцелярську службу в місті, окрім грошових винагород, ще і право володіння обгородженим полем й привласнення усіх податкових прибутків з нього, а, наприклад, платня міських писарів Вільна, затверджена у 1661 році, становила 200 злотих.