Він перекладав на українську мову класичні твори світової літератури "Фауст" Йоганна Вольфганга Ґете, "Пані Боварі" Гюстава Флобера, "Собака на сіні" Лопе де Веги, "Декамерон" Джованні Боккаччо, поезії Роберта Бернса, Поля Верлена. Лукаш перекладав з 18 мов, пише Інститут мовознавства імені O.O.Потебні НАН України у Facebook.

Микола Лукаш збагатив літературну мову новими словами та фразеологізмами.

"Нам треба гребти лопатою мовні скарби, надбані нашими попередниками, пускати їх в обіг, переводити з пасиву в актив", - казав він.

Лукаш уклав картотеку лексико-фразеологічних матеріалів для майбутнього словника української мови. Збирав матеріали до фразеологічного та синонімічного словників, словника українських прізвищ, словника евфемізмів. Після його смерті зібрані матеріали було втрачено.

"Микола Лукаш глибоко усвідомлював роль і місце української мови в загальнослов'янському та світовому контексті, відчував її величезний потенціал і був переконаний, що в неї велике майбутнє. Саме українська мова стала центром тяжіння усіх його перекладів, кінцевою метою яких було довести, що нею можна передати абсолютно все: найтонші особливості будь-якого стилю, манери, епохи. За умов, коли українську мову офіційно зараховували до безперспективних, обмежували "домашнім ужитком", Лукаш намагався довести, що вона – самодостатня, у ній є необхідні резерви й потенціал, як у будь-якій іншій національній мові", - писала дослідниця спадщини Лукаша Валентина Савчин.