Маскарони: обереги старого міста
Таємне життя старого міста Кропивницького (колишнього Кіровограда) залишається недослідженим... Вулиці, арки, внутрішні дворики, дороги, будинки, еркери, бельведери, мезоніни, портали, сходи, кімнати, вікна, чудирнацька ліпнина.
Такий собі лабіринт минулого—майбутнього, який ми проходимо зараз. Ми часто не усвідомлюємо, що вагомою матеріальною частиною нашого існування в життєвому просторі є архітектура. Розкішною окрасою архітектурного вбрання нашого міста є маскарони (корінь слова походить від піздньолат. masca — дух, привид), які прикрашають фасади будинків, їхні фризи, капітелі, огорожі. Уважний спостерігач фіксує на собі погляди людей, звірів, чудирнацьких істот, масок з порожніми очницями. Історія маскаронів сягає сивої давнини. Спочатку вони були щитами й оберегами стародавніх грецьких храмів. Колись, можливо, прикрашали храми античного Херсонеса, ще до прийняття князем Володимиром християнства.
Поступово маскарони стали декоративною прикрасою античної архітектури. У Середньовіччі вони були не так поширені, але деякі маскарони прикрашали релігійні християнські споруди і мали сакральне значення. А ось в епоху бароко різномаїття маскаронів досягло свого апогею. Мабуть, ніколи ще будівлі не були так прикрашені маскаронами, наче святковий пиріг родзинками та цукатами, як у цю величну і загадкову епоху. А ось маскарони класицизму: в основному маски левів, античних богів були типовими для всієї Європи.
Маскарони класицизму стали базовою основою в європейській архітектурі до кінця 19 століття. Наступна епоха модерну збагатилася прекрасними безіменними жіночими обличчями — абстрактними образами і символами краси, жіночності, таємничої чарівності та різноманітних химерних істот.
За радянських часів маскарони зустрічалися переважно на будівлях театрів, кінотеатрів, клубів, санаторіїв. Це були театральні символи-прикраси.
Тут переважають маскарони епохи еклектики (гармонійний синтез усіх історичних архітектурних стилів) (яскравий приклад з елементами бароко — будівля обласної бібліотеки для юнацтва ім. Є. Маланюка, та приклад неокласицизму — лебедина пісня Якова Паученка — колишнє відділення міжнародного банку (зараз ресторація), дійсного на початку XX століття модерну
(будівля обласного краєзнавчого музею).
На деякий час маскарони з'явилися в радянській архітектури після II Світової війни — це була потреба для створення образу "радянської античності" як прикладу досконалої та вічної архітектури. У нашому місті найшикарнішим зразком тієї доби є будівля міської ради, побудована у 1955—59 роках архітекторами Л. Дворець, В. Сікорським та ін. Чого варті колони коринфського ордеру!
Маскаронам Кропивницького, vivat!
Це тільки невелика краплинка з історії архітекторної спадщини нашого українського міста. Та я переконана, що кожне українське містечко має чим пишатися та поділитися своєю історією з іншими.
