Джерело: Gazeta.ua

Верховна Рада України ухвалила Закон "Про мови в УРСР" 28 жовтня 1989-го. Вперше українську мову проголошено державною на теренах країни.

Закон передбачав забезпечення всебічного розвитку мови в усіх сферах суспільного життя. При цьому чітко визначалися мови міжнаціонального спілкування - українська, російська та інші, які в документі не вказувалися. Підкреслювалося, що вибір мови міжособового спілкування є невід'ємним правом самих громадян.

Службові особи мали володіти українською і російською мовами. Акти найвищих органів державною влади приймалися українською і публікувалися державною та російською.

Офіційні документи - паспорт, трудова книжка, свідоцтва, документи про освіту мали виконуватися двома мовами.

Навчальна і виховна робота в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах мала вестися українською. При цьому зазначалося, що вільний вибір мови навчання є невід'ємним правом всіх громадян УРСР - тобто дозволялося навчання і російською мовою. Остання була введена обов'язковою для всіх, як навчальний предмет. У сфері науки дозволялося обирати мову захисту чи презентації досягнень на власний розсуд.

Офіційною мовою ЗМІ за законом визначалася українська, при цьому дозволялися трансляції російською.

Незважаючи на те, що закон закріплював вагоме значення російської мови в суспільстві, його вважають значимим в утвердженні української мови та демократичних досягнень в Україні. На підставі закону склали програму розвитку мови в різних регіонах, однак її майже не виконували. Вже 1994-го у Верховній Раді були заклики до проголошення російської, як другої державної мови.

Нині закон втратив свою чинність.

---