Дочка Олександра Горського, одного з організаторів радянського кіновиробництва, директора Ялтинської, Ленінградської, Київської, Одеської кіностудій.

Закінчила Київський художній інститут. Працювала у галузі станкового й монументального живопису. Створила низку монументальних робіт у Києві, Донецьку, Краснодоні. В Червоному корпусі Київського університету створила вітраж «Шевченко. Мати» (знищений адміністрацією як «ідейно ворожий»).

Причетна до відкриття місць масових поховань в’язнів НКВС у Києві в 1962-1963 роках. Від 1965-го – активна учасниця українського правозахисного руху. Брала участь в акціях протесту, матеріально й морально підтримувала політв’язнів. Одна із підписантів листа-протесту 139 діячів науки та культури до радянського керівництва з приводу арештів і переслідувань дисидентів (1968).

Аллу Горську виключили з Спілки художників, вона зазнала переслідувань (стеження, погрози).

Вбита 28 листопада 1970-го у Василькові в помешканні свекра. Одна із основних версій загибелі – помста КГБ за оприлюднення інформації про місця масових розстрілів.