Ян Клєчинський – музичний критик та піаніст з Іваничів

18 вересня 2019, в 10:05

Ян Клєчинський народився 8 червня 1837 року в селі Іваничі Волинської губернії (тепер одноіменне селище Волинської області). Після третього поділу Польщі в 1795 році Іваничі разом з усією західною Волинню увійшли до складу Російської імперії. У ХІХ ст. в селі було відкрито першу церковнопарафіяльну школу, яку в 1911 році відвідувало 36 учнів.

Ян Клєчинський увійшов до історії як відомий музикознавець, музичний критик та піаніст.

Відомо, що здобувати музичну освіту молодий Клєчинський поїхав до Варшави. Там він займався музикою в Ігнатія Кжижановського, потім за його рекомендаціями поїхав до Парижу, де у 1855-1862 роках навчався в консерваторії. Його вчителем із фортепіано там був Антуан Мармонтель, із теорії Франсуа Базен, композиції Мікель Караф.

В паризький період він багато спілкувався з учнями і друзями Фридерика Шопена і повернувся із Франції вже зачарований його творчістю.

Париж, 1860-ті, polona.pl

З 1866 року Ян Клєчинський інтенсивно гастролював в Польщі і Україні. У 1869 р. остаточно влаштувався в Варшаві і присвятив себе викладанню, музичній критиці та займався просвітницькою діяльністю. Опублікував близько півтори тисячі статей в різних польських газетах і журналах. Найбільше значення мала робота в газеті «Музичне Ехо», співредактором якої він був з 1880 року; під його керівництвом газета розширила сферу своєї діяльності, перетворившись в орган, що висвітлює стан всіх видів польського мистецтва.

Як музикознавець Ян Клєчинський був, перш за все, фахівцем із музики Ф. Шопена. Його книга «Про виконання творів Шопена» (1879) отримала широке визнання, була перекладена шістьма мовами; міжнародний резонанс мав і наступна праця, «Шопен в своїх найважливіших творах» (1886).

У 1882 р. під редакцією Яна Клєчинського вийшло зібрання творів Шопена в 10 томах.

Іншою сферою інтересів волинянина був слов'янський музичний фольклор: він сам займався збором фольклорного матеріалу. Опублікував книгу «Народні пісні південних слов'ян» (1881). Крім цього, йому належать книги «Про техніку фортепіанної гри» (1889), «Словник музичних термінів» (1892).