Як на Волині та Поліссі хлібом торгували 150 років тому

Як на Волині та Поліссі хлібом торгували 150 років тому Фото: колаж Наталки Курсик

Цінним джерелом для вивчення минувшини нашого краю є різні статистичні звіти та довідники. Сьогодні хочемо познайомити наших читачів із науковим дослідженням кінця ХІХ століття про Волинську губернію.

Його автором є Юлій Едуардович Янсон (1835-1893), статистик і економіст, член статистичного ради Міністерства внутрішніх справ, член-кореспондент Академії наук (1892), голова відділення статистики і епідеміології Російського товариства охорони народного здоров'я (з 1884), член Міжнародного статистичного інституту (з 1885). Автор робіт з теорії та історії статистики, демографії.

Нашу увагу привернула праця 1870 року «Хлібна торгівля на Волині». Праця містить інформацію про міста та села Волині та Полісся, характеризуються землі, які приносили найбільший врожай хліба, також ринки збуту, особливості транспортування хліба та муки, кількість та якість місцевих млинів.

 

 Юлій Янсон

 

Сьогодні ми розповімо нашим читачам про найцікавіші факти про Волинь та Полісся, як їх бачив Юлій Янсон.

Про різницю Волині та Полісся

Волинь та Полісся дуже відрізняються між собою. На Волині вирощують польську пшеницю «сандомирку» (назва від міста Сандомир), різні види хліба, льон, тютюн та цукрові буряки. Натомість на Поліссі місцями вирощують пшеницю, овес та жито.

На Волині землю обробляють плугом, а на Поліссі сохою.

Завдяки великій кількості рік хліб із Волині транспортують до Балтійського та Чорного морів, а також до Австрії.

Якщо говорити про збут хліба, то в основному хліб продавали з території Волині, Полісся навпаки споживало волинський хліб, адже не могло себе повністю забезпечити своїм.

 

 Стоги сіна на Поліссі, 1920-ті роки. polona.pl

 

Волинські річки

Волинські річки наскрізь пронизують регіон із півдня на північ. Вони повноводні. Їхня верхня течія формує територію із великою кількістю лугів, із греблями та камінням.

Найбільш зручною річкою для судноплавства є Західний Буг, по ньому окрім плотів ідуть також особливі судна для перевозки вантажів, назва яких «галяри» (інші назви «галери», «галярки»). Річки Стир, Турія, Горинь більше придатні для сплаву плотів.

Перпендикулярно до рік із Луцька до Києва по південній окраїні Полісся тягнеться шосе, яке є єдиним досконалим сполученням Волині із Києвом.

Головними містами, куди направлявся на продаж волинський хліб 150 років тому, через річки були міста Кеніґсберґ (сучасний Калінінгра́д, Росія) та Данциг (сучасний Ґданськ у Польщі).

Як свідчать статистичні дані 1865 року, через річки Волині було перевезено пшениці: Буг – 1550 тис. пудів пшениці, Ікву та Стир – 250 тис. пудів, Горинь – 171 тис. пудів, Случ – 108 тис. пудів, Турію – 21 тис. пудів.

 

Буг в Устилузі, 1914 р. picryl.com

 

Устилуг

Устилуг – широко розкидане містечко на високому березі річки Буг, за 12 верств від Володимира-Волинського. В 1870 році Устилуг багато втратив в питаннях торгівлі, найбільший його розквіт припадав на 1849 р. Тоді Устилуг називали «волинський Данциг».

В 1860-х роках торгівлею хлібом в Устилузі «заправляли» варшавські комісіонери. З місцевих в торгівлі було задіяно лише кілька невеликих торговців.

Ковель

В Ковелі знаходився важливий для регіону ринок торгівлі хлібом, з якого товар потрапляв до річки Турія і далі вже направлявся за необхідним маршрутом. В Ковелі було два спеціальних магазини для хліба, який потім вантажили на плоти. Другим за розміром в цьому районі, після Ковеля, був ринок в Мацеєві (інша назва Луків).

Товари, які транспортувались по річках, були застраховані.

Ратно

В Ратно діяв ринок для продажу хліба. Він був тісно пов’язаний із містом Брест-Литовський, на це впливало географічне розташування.

Луцьк

Місто Луцьк має значно обмежений район закупок хліба із навколишніх територій. Також він стикається з конкуренцією із боку купців міста Устилуг, які вивозять хліб до Австрії. Часто хліб транспортували із Луцька до Устилуга гужовим транспортом (вид дорожнього (безрейкового) транспорту, як вантажного, так і пасажирського, в якому транспортні засоби (вози) приводяться до руху тваринами; назва пов'язана зі словом «гуж» — ремінь для з'єднання хомута з голоблями; існує також прислівник «гужем», тобто «гужовим транспортом»).

Луцьк був одним із центрів торгівлі мукою та пшеницею для закордонних купців. Далі товар транспортували на границі: Дружкопільську, Волочиську та Гусятинську.

 

Луцьк на фото 1900-1905

 

Торговиця

Чи не основним місцем завантаження хліба поблизу міста Луцьк є містечко Торговиця. Воно знаходилось тоді в одному із «хлібних» районів Волинської губернії.

Млини на волинських річках

Найбільше млинів на Волині станом на кінець 1860-х років було в тих повітах, які розташовані були у верхніх частинах рік. Так відповідно до статистичних даних, які подає Юлій Янсон у своєму дослідженні, найбільше водяних млинів у Кременецькому, Заславському та Дубенському повітах, а найменше у Луцькому та Ковельському.

Якщо говорити про річки, то найбільше млинів було на річках Горинь та Случ, саме вони проходили по найбагатших хлібних землях. На третьому місці річка Іква (територія саме Дубенського повіту).

Більшість млинів Волині знаходились в руках єврейського населення. Якість млинів була різною. Два найкращі на Волині знаходились в містечку Шумськ (сучасна Тернопільська область), Млинові (сучасна Рівненська область).

Торгівля борошном

Найбільша торгівля борошном на Волині відбувалась в трьох пунктах, а саме в Острозі, Корці та Житомирі. Із Острога муку везли до Бреста (сучасна Білорусь), із Корця до Пінська (сучасна Білорусь), із Житомира до Бобруйська (сучасна Білорусь), або в Київ.

 

 Торгівля в Пінську, 1930-ті роки. polona.pl

 

Одним із важливих пунктів торгівлі мукою був також і Луцьк, з якого товар направляли на північ, до міста Пінськ. З Луцька борошно до Пінська транспортували на невеличких човнах. Також до Пінська борошно везли і з Любешова, теж на човнах, але в дещо меншій кількості, ніж із Луцька.

Борошно в ті часи було кредитним товаром. Її не купували зарання і за готівку. Мельники відкривали так звані кредити торговцям борошном. Ринок борошна був повільним і тому капітал рухався досить повільно. Торгівля мукою знаходилась не в руках монополістів, а в руках дрібних торговців.

Отож як бачимо, 150 років тому Волинь була дещо інакшою, ніж сьогодні в плані торгівлі зерном. Активну роль в цьому питанні відігравали водні артерії, також головні ринки знаходились в волинських містечках, які сьогодні стали звичайними селами. Луцьк і Ковель не завжди були головними в плані торгівлі, першість довгий час тримав Устилуг, який порівнювали із одним із найбільших європейських портів Європи Данцигом…

 


Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Автор: Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО

Коментарі