У 2019 році виповнюється 240 років із дня народження талановитого хіміка та лучанина за походженням Степана Зеновича.
Степан Федорович Зенович народився у 1779 році в Луцьку. Його батьки мали шляхетське походження.
В історію він увійшов як професор хімії, який працював у київському університеті.
Проте повертаючись до початків його біографії, варто сказати, що спочатку він навчався чотири роки у Луцькому повітовому училищі. Потім успішно вступив до педагогічного інституту при Віленському університеті.
Отримавши диплом, приступив до своїх обов’язків і став спочатку вчителем математики та фізики в училищі повітового міста Бобруйська (сучасна Білорусь), а пізніше був запрошений до Віленського повітового училища.
Двір Віленського університету, кін.ХVIII – поч. ХІХ ст.
У 1814 році Степан Зенович переїздить на рідну Волинь. Розпочинає викладання у Волинській гімназії в місті Кременці, яка невдовзі стає Кременецьким ліцеєм. Там він систематизував всі експонати, а також «виклопотав на користь ліцею мінералів ціною більш ніж 3000 рублів асигнаціями».
Степан Зенович дотримувався думки, що увесь світ складається з шести «таємничих творінь Бога» – небесного простору, атомів, електрики, теплецю (флогістону), органічної істоти і душі.
Після відкриття у 1834 році Київського університету Святого Володимира, Зенович запрошений був туди на роботу. Викладає там неорганічну хімію, працює професором хімії. З 1836 року Зенович починає викладати також мінералогію.
Університет Святого Володимира в Києві, 1911
В публікаціях попередників нам навіть вдалось розшукати описи лекцій Степана Зеновича. Ось як їх згадували його студенти:
«Читаючи лекції, цей згорблений, добродушний дідусь приходив в якийсь пафос, голос його отримував незвичайну силу і звучність, вся особистість його пожвавлювалась, і він у своїй лабораторії, оточений уважними слухачами, був якимось середньовічним алхіміком-чарівником».
Викладаючи неорганічну хімію (1834-1839 рр.), він повністю ігнорував експериментальні дослідження – були відсутні лабораторні заняття та демонстраційні лекційні досліди.
В 1837 році Зенович стає деканом Другого відділення (фізико-математичного) філософського факультету. Проте вже в 1839 році він був відправлений на заслужену пенсію, за вислугою 25 років роботи. З того часу Степан Зенович поперемінно живе в трьох містах, а саме в Києві, Кременчуці та рідному Луцьку.
Саме завдяки старанням Степана Зеновича значно збагачена була колекція мінералів Кременецького ліцею.
Кременецький ліцей, листівка поч. ХХ ст
Зенович був членом-кореспондентом Варшавського товариства любителів наук, а також членом Тимчасової Комісії для вишукування і збереження стародавніх вітчизняних пам'яток.
Він був автором ряду важливих праць із фізики, хімії, і геогнозії, але вони залишилися ненадрукованими, на жаль.
Помер Степан Зенович у 1856 році.
Його студенти пам’ятали все життя безсмертну цитату професора. «Ото великая и важная есть наука хэмия» – повторював професор Зенович своїм слухачам.
Серед цікавих фактів із біографії знаємо, що Степан Зенович товаришував із Миколою Костомаровим, істориком і письменником ліберального напряму, одним з організаторів Кирило-Мефодіївського братства. Останній згадує їх зустрічі в своїх мемуарах.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
