Цікавою і маловідомою особистістю, яка була народжена на Волині, є руська та польська княгиня Гремислава Луцька (польською мовою Grzymisława) представниця династії Рюриковичів. Точної дати народження її невідомо; знаємо, що народилась Гремислава між 1185 та 1194 роками. В польських джерелах вказано, що дитинство вона провела у Луцькому замку.
Її батьком був Інгвар Ярославич (? — бл. 1220), князь Луцький (1180—1220), Великий князь Київський (липень 1201 — 16 січня 1202, січень 1203 — 16 лютого 1203, 1212 р.), Дорогобузький і Шумський, син луцького князя, Великого князя Київського Ярослава Ізяславича, внук Великого князя Ізяслава Мстиславича, праправнук Володимира Мономаха. Ім’я матері Гремислави невідоме, проте знаємо, що було ще троє синів: Ізяслав, Ярослав та Володимир. Останні два були також потім луцькими князями, як і їх батько.
(За іншими, не підтвердженими джерелами, ймовірними батьками Гремислави могли бути князі Олександр Всеволодович або Ярослав Володимирович).
Невідома точна назва шлюбу Гремислави із краківським князем Лешком І Білим (1186-1227). Тут існує три версії, а саме 1207 р., 1210/1211 р. та на думку польського історика Яна Длугоша 1220 р.
Відомо, що в подружжя було двоє дітей. Син Болеслав, який народився 21 червня 1226 році. Була ще старша донька Саломея 1211/1212 року народження.
У 1227 році, коли Болеславу виповнився всього лиш рік, Лешко І загинув в Гонсаві при зустрічі зі Святополком Поморським і його союзником Владиславом Одоничем. Малолітній син був проголошений спадкоємцем князівського престолу, а так як не міг ще сам правити, то це робила за нього матір Гремислава Луцька.
Гремислава з сином у в'язниці Конрада Мазовецького (опубліковано в „Kłosy” 1881)
Гремислава, 1846 р. polona.pl
Гремислава, 1851, polona.pl
24 листопада 1227 року Гремиславу було офіційно проголошено регентом. Для такої важливої події була наказано зробити печатку із зображенням правительки. На ній Гремислава була на польському троні з жезлом в руці і вінцем на голові.
Проте правління княгині з Луцька на краківському престолі не було простим. Як повідомляє ряд історичних джерел, родичі чоловіка, один поперед одного хотіли взяти опіку над сином Болеславом. Першим, за владу боровся брат Лешка І — Конрад I Мазовецький. У березні 1228 року він запросив княгиню на з'їзд в Скаришеві, проте Гремислава відмовила і не поступилась також троном і опікою над сином.
Окрім того, тоді свої права на владу активно виявляли князь Сілезії Владислав III Тонконогий і князь Генріх Бородатий.
Гремиславу тоді називали «ducissa Poloniae». Для того, щоб вберегти себе і сина, вона приймає рішучий крок і покидає Краків, переселяючись до Сандомирського князівства.
Пізніше, Гремиславі все ж прийшлось поступитись опікунством над Болеславом. Новими опікунами стали Владислав Тонконогий і Генріх Бородатий. Однак, 1232 року вона знову виявила бажання стати правителькою і з цими прагненнями вона прибула на княжий з'їзд, але була схоплена і відправлена під варту.
Гремислава із сином в ув’язненні, 1882
Чоловік Лешек І Білий, wikiwand.com
Папа Римський Григорій IX. en.wikipedia.org
На початку 1233 року Конрад ув'язнив Гремиславу з сином в Черську, а пізніше перевіз в монастир францисканців у Завихості. Звідти Гремиславу звільнив воєвода краківський Клеменс з Рущі. Потім було нове ув’язнення у містечку Скала.
Проте, підкупивши варту, Гремислава тікає. Новим захисником права на владу Гремислави Луцької стає Папа Римський Григорій IX. Він тоді був останньою надією. У відповідь на прохання Гремислави, була видана папська булла, де вимагалось повернення їй і синові краківських і сандомирських земель.
До останніх днів свого життя Гремислава була при краківському дворі. Померла вона 1258 року.
Син Болеслав V Сором’язливий. wikipedia.org
Донька Саломея. wikipedia.org
Наступним правителем став її син Болеслав V Сором’язливий. До речі, він одружився ще у тринадцятирічному віці, за життя матері. На польсько-угорському з'їзді 1239 року відбулись заручини 13-річного Болеслава з 15-річною Кунегундою, донькою угорського короля Бели IV, яку відіслали до досягнення повноліття до двору Гремислави у Сандомирі. Шлюб відбувся близько 1247 року, але фізично не був реалізований. Говорили про виняткову побожність подружжя, обітниці чистоти, складені Кунегундою, які підтримав Болеслав V, не зраджуючи їй з іншими жінками, і про надзвичайну повагу Болеслава до матері Гремислави, яку він поширював на всіх жінок, через що його назвали Сором'язливим. Болеслав V помер, не залишивши спадкоємців.
Донька Гремислави, Саломея одружилась у 1214 році із Коломаном, сином угорського короля Андрій ІІ, відповідно до умов Списької угоди. Певний час була правителькою Галичини. Життя своє закінчила в монастирі. Похована була в Кракові.
