Після повідомлення в газеті New York Times 4 квітня 1896 року про виявлення розсипів золота почалася золота лихоманка на Юконі. У наступному році близько 95 тис. осіб кинулися до Клондайку. Серед них письменник Джек Лондон, який описав золоту лихоманку у своїх романах.

Золотошукачі висаджувалися в порту Скаґвей на Алясці, йшли за 700 км засніженим гірським перевалом. Місцева поліція пропускала до Клондайку лише тих, хто мав річний запас їжі - близько тонни на людину. Коли сходив лід, золотошукачі на каное сплавлялися до Довсона - найближчого до золотих пісків міста. Ціни на собак і коней нечувано зросли. Навіть слабенький кінь, який у Каліфорнії вартував не більше 50 доларів, на Юконі коштував до 700 доларів (20 тис дол на теперішні гроші).

Національний склад шукачів був різноманітним, хоча 60-80 % все ж становили жителі Америки й недавні емігранти, які найбільш страждали від економічної депресії. До родовищ добирався кожен третій - решта поверталися або гинули від виснаження, холоду й цинги. Золото знаходив кожен десятий із прибульців. З них розбагатіти на знахідках вдавалося половині.

Золота лихоманка на Клондайку тривала два роки. 1899-го родовище вичерпалося. Останньою подією, що заспокоїла Доусон-Сіті, було відкриття золота в інших місцях Аляски й Канади, що започаткувало інші золоті лихоманки, вже далеко від Клондайку.

---

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.