Чим розважити свій мозок у ці вихідні пропонує фронтмен гурт «Фіолет» Сергій Мартинюк. Смакуйте!

 

«Світ дорослих»

(США, 2015)

Режисер: Скотт Коффі

Фільмографія Емми Робертс, за яку я взявся на початку року, впевнено вичерпується. До списку я не включив серіали, з ними в мене стосунки складаються дуже по-різному. Між тим, ще одна молодіжна драма, в яких останні роки все частіше фігурує Емма, лишила по собі дуже приємний післясмак, хоча і кинула глядачів на фінальних титрах на роздоріжжі. Історія школярки, яка прагне понад усе в житті реалізуватися як поет, сліпо вірячи у свій талант та покликання. Знайомство героїні з визнаним поетом (Джон К’юсак) змушує її трохи по-іншому поглянути на реальний стан речей і свій персональний життєвий шлях до успіху. Неабияку роль у внутрішніх трансформаціях героїні відіграє і тусовка в магазині для дорослих, де та влаштовується на тимчасову роботу… Обіймати і обіймати. Емму! А фільм дивитися. Тим, хто має схильність до такої юнацько-соціальної драматики.

 

«Земля Хо»

(Ісландія, США, 2014)

Режисер: Аарон Кац,

Марта Стефенс

Досить специфічне, але все ж оригінальне кіно про двох пенсіонерів-американців, які вирішують на старості літ відвідати Ісландію… Смерть дружини одного героя, розлучення іншого – і парочці дідів випадає чи не остання нагода в житті відчути себе направду молодими. Мандрівка і атмосфера Ісландії сприяють: нові знайомства, трава, філософські розмови про сенс життя й навколо того – і глядачам гарантовані 95 хвилин розміреного релаксу без яскравих кольорів, різких рухів та звуків. Для тих, чия душа заточена під подібний кінематограф, стрічка може стати справжньою знахідкою.

 

«Контроль над гнівом»

(США, 2003)

Режисер: Пітер Сігал

25-мільйонна (я про бюджет!) притча-комедія Сігела із Сендлером та Ніколсоном в головних ролях дивним чином пролетіла повз мене, потрапивши випадково на очі лише у 2015-му. Гарний стьоб над модними в Америці психоаналітиками, менеджерами середньої ланки, невпевненими задротами та вбогим офісним планктоном. Історія клерка, який за дивним збігом обставин опиняється на лаві підсудних за зірваний політ літака і змушений пройти курс лікування у відповідного спеціаліста… Калейдоскоп цілком непередбачуваних та алогічних подій ставить з ніг на голову життя головного героя, провокуючи його до якісних внутрішніх змін. Гарна роль спокусника Ніколсона, який у 2000-х не так і часто з’являвся в кіно. Рекомендую!

 

«Останні лицарі»

(Чехія, Південна

Корея, 2014)

Режисер:

Кузуакі Кірія

Один із найслабших фільмів Моргана Фрімена… Навіщо взагалі?!! Майже фентезі з відверто надуманим, неймовірно затягнутим, драматично непереконливим і нудним кострубатим сюжетом. Рідко про які фільми доводиться говорити подібне, але не можу не задатися питанням – що витвір Кірія робив на великих екранах наших кінотеатрів?.. Загадка, яка своїм масштабом перевищує буквально все, що зробили автори «лицарів». Не раджу. Краще б показали третій «Американський пиріг». Ха-ха!

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.