Особливо казковим у передріздвяний період є волинське село. В такі моменти чомусь у спогадах виринають теплі картинки з дитинства: морозне повітря приємно пахне димом із коминів, а засніжені хатинки дихають прямісінько у душу домашнім затишком.

Здається, що ось-ось із старенькою оселі вийде усміхнена бабуся і нагодує смачними пиріжками з пічки та запашним червоним борщем. Хочеться дістати старенькі дитячі санчата із дерева, які припадають пилом десь там, на горищі, і стрімголов гайнути з гірки; розпалити багаття прямісінько на городі, і гріти біля нього змерзлі руки; нагодувати сусідського кота і витратити всі кишенькові заощадження на цукерки в сільському магазині.

Зовсім неважливо, скільки нам років згідно із паспортом, проте важливим є те, що десь глибоко у серці кожного дорослого живе маленька дівчинка чи хлопчик, яких іноді потрібно «випускати на волю».
 

 

 

 

---

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.