«Авангарду» – 85: тунель, зірки першої величини і народне будівництво
На зламі 1920-1930-х років спортивні змагання в Луцьку проводили на міському стадіоні, який був розташований поблизу замку. Але спортивне життя в місті вирувало й потребувало великої арени, адже, крім традиційного футболу, розвивалися стрільба, мотоспорт, легка атлетика і велоспорт.
Саме потреба у великому велотреку підштовхнула в 1931 році воєводський комітет фізичного виховання і військової підготовки розпочати зведення в Луцьку багатофункціонального стадіону – першого у Волинському воєводстві.
Головним підрядником став міський комітет фізичного виховання та військової підготовки, головою якого тоді був Теофіл Оловінський. За кілька місяців до відкриття арени в тижневику Wolyn він розповів, що роботи з проектування та втілення проекту вартували 300 тисяч злотих. Допомагали товариству чимало державних структур та приватних осіб. Причому хто чим міг: фінансово, деревиною, цеглою, цементом, шлаком. Останній привезли місцеві залізничники (30 вагонів).
Основні роботи розпочалися у 1932 році. Будівництво тривало під особистою опікою воєводи Волинського Генріха Юзефського.
Протягом неповних двох років постав стадіон. Не просто стадіон – цілий спортивний комплекс. Його чаша мала футбольне поле 110 на 70 метрів з біговою доріжкою на 400 метрів навколо нього. Центральна трибуна вміщувала 400 осіб, загальна місткість арени складала шість тисяч глядачів.
Учасники спортивних баталій виходили у ядро через підземний тунель. На території стадіону також були розміщені тренувальні майданчики, майданчики для волейболу та баскетболу й навіть майданчик для гри в хокей. Ну і велотрек, з якого все почалося.
Коли будівельні роботи добігали кінця, комітет фізичного виховання та військової підготовки звернувся до польського диктатора Йозефа Пілсудського з проханням назвати луцький стадіон його іменем. Це означало особистий протекторат голови держави над спорудою. Пілсудський не відмовив.
Стадіон у Луцьку урочисто відкривали 24 вересня 1933 року. Воєвода Волинський Генріх Юзефсьский виголосив коротку промову. Загалом, спортивне свято, присвячене цій знаменній події в житті Волинського воєводства, тривало три дні – до 25 вересня. Було проведено змагання з легкої атлетики, велосипедного та мотоциклетного спорту за участю атлетів з Варшави, Лодзі, Львова та інших міст. Завершував урочистості товариський поєдинок на футбольному полі між командами Луцька та Варшави, який виграли господарі 1:0.
Відкриття луцького стадіону ім. Пілсудського, вересень 1933 року. Як бачимо, сьогоднішня центральна трибуна – це кілька разів перебудована ще та, польська. Родзинка – підземний тунель, яким спортсмени виходили на змагання в ядро арени. На цьому фото тунель праворуч.
Головною зіркою відкриття стадіону став Януш Кусоцінський, який приїхав до Луцька. Це була справжня лeгeнда польського спорту. В легку атлетику він прийшов аматором, адже поза спортом доглядав за варшавськими парками. Роком раніше став олімпійським чeмпіоном 1932 року в бігу на 10000 метрів у Амстердамі. Пізніше Януш виграє срібло чeмпіонату Європи 1934 року на 5000 метрів, стане рeкордсмeном світу в бігу на 3000 метрів, 10 разів перемагатиме на чeмпіонатах Польщі.
Згодом Кусоцінський добровольцем піде на війну, його двічі поранять. Януш залишиться в окупації як член підпільної розвідки. Його заарештують нацисти у березні 1940 року. Зірка польського спорту нікого не видасть. Його розстріляють під Варшавою разом з іншими відомими поляками.
Воєводський тижневик 1 жовтня 1933 року писав: «...більшої значимості відкриттю стадіону додає той факт, що збудований він був в часи жорстокої економічної кризи, але завдяки розумінню та щедрості нашого суспільства, яке за фінансової допомоги уряду в найтяжчих умовах і обставинах викресало у собі той запал та енергію, які привели до здійснення мети».
Через місяць після відкриття арени в Луцьку провели чемпіонат Польщі зі спортивної ходьби. У польських архівах надибав на фото переможця в заході на 50 кілометрів – Луціана Гражду.
...Коли дивлюся на світлини 85-річної давнини, часто не полишає думка: захід країни в 1933-му жив повноцінним життям, а за кількасот кілометрів звідси вирував Голодомор.
Юрій КОНКЕВИЧ, Луцьк
Спроба в Луцьку Єжи Плавчика – польського стрибуна з жердиною і багатоборця, який на чемпіонаті Європи з легкої атлетики в Турині у 1934 році завоює бронзову нагороду. Приземлялися тоді просто у... пісок.
Упізнаєте? Це наш «Авангард» майже 85 років тому. Старт забігу під час відкриття луцького стадіону ім. Пілсудського, вересень 1933 року.
