Інший Чорнобиль. Євреї, магнати і замок

Інший Чорнобиль. Євреї, магнати і замок

«Чорнобиль, див. Чарнобиль. Невелике містечко в Україні на річці Прип’ять за 20 верст від її впадіння в Дніпро, за 120 верст від Києва. 6483 жителі: православних — 2160, старовірів — 566; католиків — 84; ізраелітів — 3683. Замок і маєток, власність графа Владислава Ходкевича, замок мальовниче височить на пагорбі над трьома річками. Місто живе з річкової торгівлі, рибальства та вирощування цибулі.»

Польський «Географічний словник», з якого взято наведений вище витяг, опубліковано 1880 р. з вигаданою назвою, яка мала ввести в оману царську цензуру. Словник містив статтю про кожне містечко та село, що колись належали Речі Посполитій. Чорнобиль — типове містечко на тих широких просторах, що колись становили частину Польщі, а згодом стали частиною Російської імперії й Радянського Союзу. Його єврейські жителі назвали б його своїм shtetl. Польські землевласники, єврейські міщани та українські селяни мирно жили там не одне сторіччя.

Чорнобиль уперше з’явився на карті 1193 р., тоді то були мисливські угіддя українського князя Ростиславича. Згодом Чорнобиль опинився у Великому князівстві Литовському, де став власністю корони. Замок збудовано для захисту від татарських нападів. 1566 р., за три роки до того, як українські землі Великого князівства перейшли до Польського королівства, Чорнобиль був навіки подарований капітанові королівської кавалерії Філонові Кмиті, що відтоді звав себе Кмита Чарнобильський. Згодом завдяки шлюбам Чорнобиль перейшов до Сапіг, а 1703 р.—до Ходкевичів. Російська імперія анексувала його 1793 р. після другого поділу Польщі.

Чорнобиль мав дуже багату релігійну історію. Єврейську громаду, що становила абсолютну більшість, напевне, завіз Філон Кмита як своїх аґентів та орендарів під час польської колонізаційної кампанії. Згодом серед них були, безперечно, як хасиди, так і православні євреї. Місцеве українське селянство після 1596 р. масово наверталось до греко-католицької (уніатської) віри, а згодом царі силоміць навертали його до російського православ’я. 1626 р., на вершині контрреформації, Лукаш Сапіга заснував домініканську церкву та монастир. Тієї доби Чорнобиль вочевидь був осередком толерантності. В містечку була група старокатоликів, які не корилися постановам Тридентського собору, а в XVII ст. там з’явився гурт розкольників, старовірів з Росії. Всі вони щасливо уникли найтяжчих страхіть повстання Хмельницького 1648-1654 рр. і гайдамаччини 1768-1769 рр., гусари Ходкевича піймали і жорстоко стратили одного повстанського ватажка—Бондаренка. Домініканський монастир царська влада конфіскувала 1832 р., церкву розкольників — 1852 р.

3 1880 р. доля Чорнобиля мінялася не раз. 1915 р. його окупували німці, а під час громадянської війни за нього воювали більшовики, білі та українці. Під час польсько-радянської війни 1919-1920 рр. Чорнобиль спершу захопило польське військо, а потім червона кавалерія. 3 1921 р. він увіходив до складу Української PCP і зазнав масових жертв під час сталінської колективізації та голодомору. Польське населення було депортоване під час прикордонних чисток 1936 р. Єврейську громаду винищили нацисти під час німецької окупації 1941-1944 рр. Через двадцять років Чорнобиль вибрано місцем для однієї з перших радянських атомних електростанцій. 3 1991 р. він у складі України.

«Большая Советская Энциклопедия» не згадує жодного з цих фактів. Стаття з шести рядків сповіщає лише про райцентр Української PCР що має чавуноливарний завод, сироробну фабрику, ремонтну корабельну базу, художні майстерні та медичне училище.

Назва Чорнобиль походить від одного зі слов’янських слів, якими називають рослину полин (Artemisia), що цвіте на довколишніх болотах. У Біблії полин використовують як синонім до слова «гіркота», а звідси — й до гніву Господнього:

«... і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І слала вона на третину річок та на водні джерела. А ймення зорі тій Полин... і багато з людей повмирали з води, бо згіркла вона...»

Для кожного, хто розуміє Новий Заповіт дослівно, Чорнобильський вибух 26 квітня 1986 р., безперечно, спричинений гнівом Господнім.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Автор: Норман ДЕЙВІС

Коментарі