До 1812 року це прадавнє місто в Йорданії було втрачено для сучасного світу. Неперевершене Петра, вирізане умілими зодчими прямо в скелях, вражає неймовірною грою світла і тіні: місцеві храми, місцеві будинку і проходи в скелях виконані з червоного пісковика, який і створює такий ефект. Серед червоних пісковиків пустелі висічене в скелі місто виглядає справжньою казкою.

Велич Петри варто побачити кожній людині — це подорож з тих, що не забувається ніколи. Але, як вдалося стародавнім людям побудувати настільки величну споруду?

Відомо, що плем'я набатеї до першого століття нашої ери стали найкращими майстрами роботи по каменю. Сама назва Петра з грецької перекладається як камінь.

Все місто ніби заховане у вузькому каньйоні Сик. Потрапити на територію Петри можна тільки через ущелини, розташовані на півночі і на півдні. З сходу і заходу місто надійно захищений прямовисними обривами, висота яких досягає шістдесяти метрів.

Знаменита Скарбниця фараона Аль-Хазне була спочатку храмом богині Ісіди. Цей мавзолей вважається найбільшим прикладом давнього зодчества — архітектори досі достеменно не розуміють, як набатеї зуміли витесати таке неймовірне спорудження без використання будівельних лісів.

Ще одна дивна споруда розташована вже за межею міста. Пекло-Дейр – скельний храм являє собою монументальну будівлю, яка цілком вирізана в горі.

Століттями торгові шляхи приносили Петрі неймовірні гроші. З боку Перської затоки сюди стікалися каравани, нав'юченні прянощами, а по дорозі в Дамаск торговці привозили у Петру дорогоцінні камені і шовки. Відкриття римлянами морського шляху на Схід стало початком кінця великого міста: сухопутна торгівля прянощами зійшла нанівець і Петра поступово спустіла.

На жаль, від колишнього багатства й пишноти Набатейской імперії залишилися лише ці архітектурні пам'ятки. Сьогодні біля стін колись найбільшого міста регіону пасуть своїх кіз бедуїни, а заповзятливі араби катають багатеньких американців на верблюдах.

Тільки для бедуїнів Петра — ніяке не чудо, а простий бізнес. Щороку мільйони туристів зі всього світу стікаються до Йорданії тільки для того, щоб своїми очима побачити цю красу.