20 липня Сейм Польщі прийняв Ухвалу, якою 2019 рік оголосив Роком Анни Валентинович, діячки руху Солідарності.

У рішенні відзначено її заслуги створенні руху Солідарності та відновленні незалежності Польщі.

"15 серпня 2019 року – 90-річчя з дня народження Анни Валентинович – Анна Солідарність – активістки незалежності у вільних профспілках і співзасновниці Незалежного самоврядування профспілки "Солідарність", - йдеться в ухвалі.

"За" проголосовало 302 депутати Сейму, проти був 51 депутат, 44 - утрималися.

Анна Валентинович у 1978 році взяла участь у створенні в Польщі не визнаних соціалістичною владою вільних профспілок. За це її переслідували спецслужби.

8 серпня 1980 — після 30 років праці на виробництві і за 5 місяців до пенсії Анну Валентинович звільнили з роботи в корабельні. Це стало приводом до початку страйку 14 серпня на корабельні ім. Леніна. У цьому процесі виникла незалежна профспілка "Солідарність". Першим пунктом вимог страйкарів було поновлення Анни Валентинович на роботі. Невдовзі після неї з роботи звільнили очільника профспілки Леха Валенсу.

Після переговорів "Солідарності" з комуністичним режимом вимоги робітників було задоволені. Анну Валентинович і Леха Валенсу поновили на роботі.

Після введення в Польщі воєнного стану 13 грудня 1981 року її інтернували. За організацію страйку Валентинович була засуджена в березні 1983 року до 1,5 року позбавлення волі умовно. Через продовження опозиційної діяльності відбула ув'язнення з грудня 1983 року до квітня 1984 року

Після повалення комуністичного режиму у 1989 році вона виступала з гострою критикою політики правлячих партій, що походили із руху "Солідарність".

У 2003 відмовилася від звання почесної громадянки Ґданська, 2005 року — від почесної пенсії, запропонуваної тодішнім прем'єр-міністром Польщі Мареком Белкою. Не брала участі у святкуванні 25-річного ювілею заснування "Солідарності" (2005). Але того ж році прийняла з рук президента США Джорджа Буша "Медаль Свободи".

Загинула в катастрофі польського президентського літака 10 квітня 2010 поблизу Смоленська.

Валентинович народилася у 1929 році на хуторі біля с. Сінне на Рівненщині в багатодітній українській селянській родині Назара та Приськи (уродженої Пашковець) Любчиків.

У родині було 5 дітей. Сина матері від першого шлюбу Івана після війни засудили на 15 років як члена ОУН.

Під час Другої світової війни родина, в якої працювала Аня Любчик, виїхала з Волині в Центральну Польщу і забрала її з собою. Зв'язки із своєю українською родиною Анна Любчик-Валентинович відновила вже після падіння комуністичного режиму у Польщі і відновлення української незалежності.
 

---