Саймон Кузнець – нобелівський економіст із рівненським корінням

Саймон Кузнець – нобелівський економіст із рівненським корінням
  1. Новина відноситься до:

Одним із найвідоміших економістів світу є безумовно нобелівський лауреат Саймон Кузнець. Приємно відзначити, що його постать має відношення до території Великої Волині, де народилась його матір і він сам проживав певний період.

 

Саймон Кузнець отримує Нобелівську премію у Швеції

 

Життєпис майбутнього відомого економіста розпочався 30 квітня 1901 року в містечку Пінськ (сучасна територія Білорусі).

Обираючи пізніше економічне майбутнє, Саймон Кузнець в дечому наслідував свого батька. Абрам Коваль працював  головним бухгалтером у пінському відділенні Азовсько-Донського банку. В 1909 році він прославився тим, що перевів на свій рахунок в лейпцізькому банку 20 тисяч рублів з рахунків банку і зник у невідомому напрямку, залишивши дружину та дітей.  

Родина в розпачі переїздить на батьківщину матері Саймона, в місто Рівне тодішньої Волинської губернії. Дідусь Саймона по матері займався прибутковою хутряною справою.

Саме в Рівному Сайман разом із своїм старшим братом Соломоном були учнями місцевого реального училища.

Розпочалась Перша світова війна, в травні 1915 року, в зв'язку з виселенням євреїв з прифронтової зони, сім'я вимушено змінює місце проживання і переїздить на схід, до міста Харкова. Там Саймон продовжує навчатись в Другому реальному училищі.

Вищу освіту хлопець здобував в Харківському комерційному інституті, де перевагу віддавав перш за все  економічним дисциплінам. Далі були перші місця роботи спочатку статистом, дослідником промисловості в Харкові.

 

 

В 1922 році Саймон разом із братом Соломоном вирішує емігрувати до США, він здійснює це через еміграцію спочатку до Польщі. Відомо, що саме там проживав батько Саймона. Матір разом із молодшим братом Гришою, натомість залишаються в Варшаві. На жаль, матір помирає, а Гриша в 1926 році возз’єднується з братами і батьком в Нью-Йорку.

На той час Саймон не зупиняється на досягнутому і вирішує продовжити освіту в Колумбійському університеті. Там його науковим керівником стає потужний науковець  У. К. Мітчелл.  Саме під його вмілим керівництвом Кузнець захищає в результаті докторську дисертацію.

Більше тридцяти років Саймон Кузнець був провідним співробітником Національного бюро економічних досліджень США. Паралельно займався наукою, був професором на кафедрі економіки і статистики Пенсильванського університету, викладав в Університеті Джона Хопкінса та Гарвардському університеті. Співпрацював з Центром зростання Єльського університету, Радою з досліджень в області соціальних наук (SSRC), Інститутом економічних досліджень Моріса Фалька.

Саме Саймону Кузнецю уряд США довірив відповідальні дослідження, зокрема,  першу офіційну оцінку національного доходу США.

У період Другої світової війни Кузнець був заступником директора Бюро планування та статистики Ради по військовому виробництву. Слава про талант економіста Кузнеця вийшла далеко за межі Штатів. Варто зазначити, що  в  післявоєнний період він був радником урядів Тайваню, Японії, Індії, Південної Кореї і Ізраїлю.

В 1971 році Саймон Кузнець був удостоєний Нобелівської премії за «емпірично обґрунтоване тлумачення економічного зростання, що призвело до нового, глибшого розуміння економічних і соціальних структур, і процесу розвитку».

 

До того він навіть обирався президентом Американської економічної асоціації, а також Американської статистичної асоціації, був почесним членом Асоціації економічної історії, Королівського статистичного товариства Англії, членом Економетричного суспільства та інших відомих наукових організацій. В 1977 році був нагороджений медаллю Френсіса Уокера.

Україна теж не залишилась осторонь відомого земляка. 14 жовтня 2013 року ім'ям Кузнеця було названо Харківський національний економічний університет.

Про родину економіста відомо не багато. Його дружиною була економіст Едіт Хандлер. Вона народила йому двійко дітей: сина Пола та доньку Джудіт.

Помер Саймон Кузнець 8 липня 1985 року в місті Кембридж штату Массачусетс.

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Автор: Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО

Коментарі