Під пам'ятником бійцям УПА у польському с. Грушовичі знайшли людське поховання. Три останки можуть належати українським підпільникам, повідомив Український інститут національної пам'яті.

"Захоронення померлих природною смертю мешканців села Грушовичі, на глибині 1.5-1.7 м, які відповідно до супровідного матеріалу, можна віднести до першої половини ХХ століття", - каже відповідальний секретар Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам'яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій Святослав Шеремета.

Інші 4 останки на глибині 1 м експерти відносять до періоду Другої світової війни або перших повоєнних років. Тіла цих людей могли таємно підпоховати до вже існуючих могил.

"Хаотичне розташування останків (в різних місцях розкопу), краще збереження скелетів, сліди механічних травм та пошкоджень. У двох в черепних коробках є круглі отвори, вірогідно спричинені кулями, в іншого – лицьова частина черепа розбита сильним ударом тупим предметом (наприклад, прикладом гвинтівки чи автомата). На одному з останків, який належав молодому чоловікові віком 25-30 років, знайдено німецький військовий ґудзик, що можливо свідчить про військовий характер поховання", - пояснив Шеремета.

Віце-президент Інституту національної пам'яті Польщі Кшиштоф Шваґжик заявляв, що жодних відомостей про бої чи загибель вояків УПА у Грушовичах та околицях польська сторона не знайшла. Історик Володимир Бірчак спростував це.

"На підставі свідчень та документів, у Грушовичах з числа українських повстанців поховані: станичний ОУН Тимко Базилевич - "Мороз", курінний лікар УПА Клочник Павло – "Сірко" (його могила збережена), старший стрілець, сапер УПА Дмитро Грицаль – "Дубенко", член боївки СБ – "Гонта" та районний референт СБ Дмитро Козак – "Марко". Всі із перелічених загинули в боях та збройних сутичках із НКВД та прокомуністичним Войском Польським, а отже є борцями із комуністичним тоталітарним режимом", - повідомив він.

За польским законом "Про військові поховання та кладовища" військовими похованням вважається такі, де захоронені військовослужбовці, які загинули під час війни, без огляду на національність, а також люди, які загинули внаслідок боротьби з тоталітарною системою або внаслідок тоталітарних репресій чи етнічних чисток з 8 листопада 1917 року до 31 липня 1990 року.

"Сукупність цих фактів дає підстави зробити припущення, що не менш як три останки, виявлені під час розкопок, належать членам українського підпілля. Відтак, зруйнований монумент не був символічним і повинен бути відновлений", - наголосив cпівробітник Українського інституту національної пам'яті Павло Подобєд.