31 травня: битва на Калці
31 травня 1223 року на річці Калці спільні війська руських князів, під керівництвом Мстислава Романовича Київського, Мстислава Мстиславовича Галицького, Мстислава Святославовича Чернігівського, і половецького хана Котяна Сутоєвича зазнали нищівної поразки від монголо-татар, очолюваних полководцями Чингізхана Джебе Нойоном і Субедеєм Баатуром.
На початку XIII століття у Східній Азії набрала сили імперія Чингізхана. У 1221 році монгольська армія під керівництвом Джебе і Субедея захопила столицю Хорезму місто Ургенч, прикаспійські території і через рік підкорила Вірменію, Азербайджан та Грузію. Перейшовши Кавказ, монголи зустрілись із 50-тисячною армією половців, аланів і косогів, яких підтримували волзькі татари і хазари.
Зумівши переконати половців відмовитись від союзу із іншими племенами, 20-тисячне військо Джебе перейшло Терек, розбило аланів і, наздогнавши половців, які повертались у степи двома великими загонами, розбило і їх наприкінці 1222 року у битві на Дону. На початку 1223 року монголи увійшли в Крим і захопили генуезьке місто Сурож (Судак), після чого рушили на північ і змусили половців перейти на правий берег Дніпра.
Хан половців Котян Сутоєвич звернувся по допомогу до свого зятя галицького князя Мстислава Удатного, якому вдалось створити коаліцію із князів київських, смоленських, волинських, пінських і чернігово-сіверських. Остерігаючись, що під тиском монголів половці перейдуть на їх бік, руські князі зібрали 100-тисячне військо і вирішили атакувати монголів першими. Місцем збору була обрано правий берег Дніпра біля острову Хортиця.
Руські війська рушили до нього в квітні 1223 року, де об'єдналися із половецькими силами і галицькими вигонцями з Подунав'я під керівництвом воєводи Юрія Домажирича. Перейшовши на лівий берег Дніпра і розбивши передовий загін монголів, в кінці травня руські війська вийшли на берег Калки (нині - Донецька область), де розбили ще один монгольський загін.
Першим у бій, що розпочався 31 травня, вступив Мстислав Удатний, що переправився через Калку на світанку. Його війську разом з половцями вдалось зім'яти монгольський авангард. Однак чернігівські і київські полки за Калкою не були сповіщені про початок битви і після монгольської контратаки русько-половецьке військо почало відступати. Завдяки підмозі чернігівських сил Мстислава Святославича вдалось деякий час стримувати атакуючих. Долю битви вирішили монгольські лучники, які змусили русько-половецьке військо рятуватись втечею. Частина монголів взяла в облогу основі полки великого князя київського Мстислава Романовича, які все ще не перейшли Калку, а решта пустилася навздогін відступаючим, переслідуючи їх протягом шести днів.
Загони Субедея і Джебе зруйнували руське місто Новгород-Святополчий (під Києвом) і, перейшовши річку Донець, вирушили на Схід до Середньої Азії. Для південних Руських князівств битва на Калці обернулася катастрофою - загинуло майже 90 тисяч русько-половецького війська, південні і центральні руські землі втратили своїх правителів. За п'ятнадцять років до початку монгольського нашестя на Русь ці території так і не змогли відновити свій потенціал. Натомість зросла роль північно-східного Володимиро-Суздальського князівства, яке не брало участі у битві на Калці, а також західного Галицько-Волинського князівства, майбутній правитель якого Данило Романович, один із небагатьох уцілілих учасників битви, зміг об'єднати ослаблену південну Русь зі стольним градом Києвом під своєю рукою перед початком монгольського вторгнення.
