5 травня: помер Наполеоне Буонапарте
5 травня 1821 року у засланні на острові Святої Єлени в Південній Атлантиці помер 51-літній Наполеон Бонапарт, колишній французький імператор, творець однієї з найбільших держав світу, реформатор і законодавець Європи. Через дев'ятнадцять років його тіло було перепоховане на батьківщині і сьогодні покоїться в Будинку Інвалідів у Парижі.
Перших військових поразок імператор Франції Наполеон Бонапарт, який більше десятиліття успішно воював з найсильнішими державами світу, зазнав у 1812 році, коли втратив Іспанію у війні з Великобританією і провів невдалу військову кампанію проти Росії. Наступного року він нищівно програв Битву народів під Лейпцігом, і на наступний день після входження 31 березня 1814 року перших військ Шостої антифранцузької коаліції у Париж уряд Талейран-Перигора позбавив Наполеона влади. У ніч з 12 на 13 квітня він здійснив спробу самогубства, але отрута виявилась неефективною, Наполеон вижив і за рішенням союзних європейських монархів через тиждень був висланий з континентальної Франції.
«З того часу, як я став на чолі держави, я радився лише з самим собою і це мене цілком влаштовувало; робити помилки я почав тільки тоді, коли став прислухатися до радників» - Наполеон Бонапарт
На Ельбу, невеликий острів у Корсиканській протоці, спеціально для нього перетворений на неспадкове князівство, Наполеон прибув 30 травня 1814 року у супроводі особистого майже тисячного війська, кількох генералів і членів свого уряду. Уважно стежачи за подіями у Парижі і ходом Віденського конгресу, який підводив підсумки воєн антифранцузької коаліції, він вирішив скористатись невдоволенням французів реставрацією Бурбонів і неузгодженністю позицій держав-переможниць і 26 лютого 1815 року відплив до Франції. На бік Наполеона перейшло військо, направлене проти нього королем Людовиком XVIII, 13 березня він видав декрет про відновлення Імперії і 20 березня переможно увійшов у Париж.
Союзники, налякані поверненням Наполеона, створили Сьому антифранцузьку коаліцію, яка 18 червня під Ватерлоо завдала йому нищівної поразки. 22 червня Наполеон повернувся у Париж, зрікся влади на користь сина і після невдалої спроби виїхати до США 15 липня 1815 року в порту Рошфор зі словами «Я прибув, щоб перейти під захист вашого короля і ваших законів» здався капітану британського корабля «Беллерофон» Льюісу Мейтленду. Судно негайно відплило до Англії, де два тижні простояло біля Плімута.
У лютому 1821 року здоров'я 51-річного Наполеона Бонапарта різко погіршилось: він страждав від болів у животі, нудоти, гарячки і діареї, почав різко втрачати вагу, скаржився на головні болі, слабість в ногах і дискомфорт на яскравому світлі, його мова ставала дедалі нерозбірливішою. Наполеон встиг прийняти таїнство помазання хворого, нарешті примирившись з Католицькою церквою, 4 травня втратив свідомість і, не приходячи до тями, помер 5 травня о 5-49 по полудні. Розтин, здійснений наступного дня за участі семи французьких і британських лікарів, засвідчив, смерть від раку шлунку. Всупереч заповіту Наполеон був похований на острові Святої Єлени, і лише в 1840 році король Луї Філіпп I отримав від Британії дозвіл перепоховати тіло першого імператора Франції на батьківщині - після пишної церемонії на державному рівні 15 грудня воно знайшло свій останній притулок у Будинок інвалідів у Парижі.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
