Падіння Центральної Ради
Сприяючи планам Української Народної Громади, яка у своїх лавах об'єднувала землевласників і військових і відкрито відстоювала необхідність встановлення в Україні сильної диктаторської влади, здатної вивести країну з безладдя та анархії, 28 квітня 1918 року командування півмільйонного угруповування австро-німецьких військ, що зайняло Україну, зупинило засідання Центральної Ради, яка саме обговорювала проект конституції УНР.
Після підписання на початку лютого 1918 року Берестейського сепаратного мирного договору із Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією, який був також підтриманий Радянською Росією, більшовицькі війська були виведені з України і на початку березня уряд Української Народної Республіки повернувся з Вінниці до Києва, а більша територія країни була окупована автро-німецькими військами. Свої основні зусилля Центральна Рада спрямувала на підготовку конституції, затвердження якої планувалось 29 квітня. При цьому, відсутність дієздатного адміністративного апарату і особисті протиріччя між членами Центральної ради, завадили їй нормалізувати обстановку в Києві і в регіонах, що викликало невдоволення як населення, так і представництва окупаційного командування.
Рівень корупції і бандитизму був такий, що 26 квітня командування німецько-австрійських військ видало указ, згідно з яким усі кримінальні злочини на території України вибірково могли підлягати німецькому військово-польовому суду при збереженні паралельної роботи української правової системи. 27 квітня воно роззброїло дві українські Синіх дивізії ("синьожупанників"), а 28 квітня 1918 року заблокувало роботу Центральної Ради і заарештувало двох міністрів на її засіданні. Наступного дня генерал-лейтенант Павло Скоропадський, на той час голова Української Народної Громади, на Хліборобському конгресі був обраний гетьманом України.
У ніч з 29 на 30 квітня прихильники гетьмана захопили приміщення генеральних секретарств (міністерств) у військових та внутрішніх справах, а також Державний банк. 30 квітня Павло Скоропадський видав "Грамоту до всього українського народу", згідно з якою розпускались Мала і Центральна Рада, міністерства і земельні комітети. Більшість партій та військових частин зайняли нейтральну позицію до гетьманців, тому переворот стався практично без пострілів і крові. Він був визнаний рядом європейських держав, включаючи Російську Федерацію, і проіснував до листопада, коли був повалений Українським Національним Союзом, до складу якого увійшли колишні члени Центральної Ради.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
