Софія Терне: лондонська улюблениця з Волині

Софія Терне: лондонська улюблениця з Волині Фото: колаж Олександра Котиса
  1. Новина відноситься до:

«Як можна здогадатися, я довго та уважно дивилася на себе в дзеркало, перш ніж тут з'явитись. Коли я добре на себе подивилась, то прийшла до висновку, що таких добрих дзеркал, як колись, вже не виготовляють…».

Софія Терне – відома співачка та акторка, яка пройшла великий творчий шлях від Рівного до Варшави і Лондона.

 

 Софія Терне. Колаж Олександра Котиса

 

Софія Терне народилась 3 лютого 1909 року в місті Рівне Волинської губернії. Її батьками були Якуб Хайтер та Барбара Маркевич. При народженні дівчина отримала ім’я Ребека. З часом вона обрала собі творчий співзвучний псевдонім, який ідеально підходив для сцени – Софія Терне.

Початкову та середню освіту майбутня зірка театральної сцени здобувала в одній із рівненських шкіл, а пізніше у львівській гімназії. Потім було навчання в Консерваторії Польського музичного товариства у Львові. Там вона навчалась за класом фортепіано та сольного співу. Спочатку дівчина мріяла про  кар'єру оперної співачки, адже голос ідеально для цього підходив, проте головною перешкодою для досягнення цієї мрії став низький ріст. Софія довго не могла змиритись з цим фактом і продовжувала брати приватні уроки в відомої оперної співачки сопрано Станіслави Корвін-Шимановської.

Першим місцем роботи Софії Терне був театр Qui Pro Quo, там вона пропрацювала з 1927 до 1931 року. Потім була тісна співпраця з варшавськими театрами, кабаре, зйомки в музичних фільмах.

В 1920-1930-х роках Софія була на піку популярності, мала кілька успішних контрактів з фірмами грамзапису, такими як Syrena-Record, Odeon, Parlophon i Columbia.

2 вересня 1939 року відбувся останній виступ Софії Терне перед варшавськими глядачами на сцені театру «Фігаро», адже розпочалась Друга світова війна. В жовтні 1939 року німецька окупаційна влада арештувала Софію, через якийсь час її було звільнено і вислано до міста Рівного. Потім переїхала до Львова, де працювала в місцевому театрі мініатюр.

В роки Другої світової війни Софія була деякий час акторкою військового театру, з яким виступала на лінії фронту. Також працювала медичною сестрою спочатку в радянській армії, а потім в армії генерала Андерса.

В 1945 році Софія Терне емігрувала до Великої Британії, де отримала від уряду військові нагороди за відвагу в роки війни – Хрест Монте Кассіно та Хрест Заслуги з мечами.

В Лондоні вона співпрацювала з кількома столичними театрами, також була ведучою на BBC та Радіо Вільна Європа.

Софія Терне померла 17 серпня 1987 року і була похована на лондонському кладовищі North Sheen. За життя вона записала кілька десятків грамофонних записів, які до цього часу користуються величезною популярністю по світу.

Чоловіком Софії Терне був художник Станіслав Мікула родом зі Львова. У своєму  заповіті Софія переписала все своє майно на притулок для акторів ветеранів у Сколимові поблизу Варшави, завдяки чому там було збудовано новий корпус.

Серед фільмів, у яких зіграла Софія Терне: «Донька генерала Панкратова» (1934), «Паради Варшави» (1937), «Діти» (1943) (де режисером був ковельчанин Моше Вакс).

За рік до смерті Софія Терне дала останній концерт. Зі сцени до глядачів вона виголосила промову, у якій вона сказала такі слова. «Як можна здогадатися, я довго та уважно дивилася на себе в дзеркало, перш ніж тут з'явитись. Коли я добре на себе подивилась, то прийшла до висновку, що таких добрих дзеркал, як колись, вже не виготовляють…».

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Автор: Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО

Коментарі