Шалена інфляція, всюдисущий дефіцит і політика перебудови наприкінці вісімдесятих формують перші зародки комерції. Люди виходять на вулиці і торгують усім підряд. У цей період з’являються перші речові ринки – з колоритними продавчинями, бритоголовими хлопцями, спритними наперсточниками, шкіряними курточками та светрами BOY'S.

Варшава. Кінець вісімдесятих. Пострадянська Польща переживає глибоку економічну кризу. Тотальний дефіцит виводить людей на вулиці. Вчорашні вчителі та інженери вимушено стають працівниками торгівлі. Простіше кажучи – продавцями на стихійних ринках.

Популярна в радянські часи фраза "Курица – не птица, Польша – не заграница" стає, як ніколи, близькою до істини. Саме в сусідню республіку, і далеко не з туристичною метою, масово їдуть українці. Серед популярних напрямків – також тоді ще "братні" Угорщина, Чехословаччина та Румунія.

Таких туристів-комерсантів назвали "човниками". Закордонні стихійні ринки – майданчик, де можна продати своє, щоб купити їхнє. Везли справді усе підряд – від прасок і паяльників до спирту й консервів.

Непоганий навар мали й люди, без яких рух товарів і грошей через кордон тоді був неможливий. Бритоголові хлопці в спортивних костюмах і шкіряних куртках. Висловлюючись офіційною термінологією, представники організованої злочинності. В народі – рекет.

Коли кордон позаду, і перепони у вигляді митників і бандитів подолані, поставало інше питання – як це все добро більш-менш легально продати. Шалена інфляція, всюдисущий дефіцит і політика перебудови формують перші зародки комерції. Люди виходять на вулиці і торгують усім підряд.