З кінця ХІ століття половці - "люди полів", племена переважно тюркського походження із північно-східного Казахстану нападали на міста, грабували і палили їх. У 1093 році половці захопили три міста - Прилук, Пісочин та Переволоку та спалили багато сіл по обидві сторони Дніпра. Переяславський князь Володимир Мономах і київський князь Святополк Ізяславич домовилися виступити спільним походом проти половців. До них приєдналося ще кілька князів. Чисельність війська руських князів, ймовірно, була від 10 до 30 тис воїнів. Це був найбільший похід на половців від часу їхньої появи на Русі. 31 березня 1103 року військо виступили в похід під командуванням полководця Володимира. Дружини вирушили вниз по Дніпру: в човнах пливла піхота, кіннота йшла берегом. Половці готувалися до бою.

Через чотири дні руське військо зустріло половецькі загони поблизу річки Сутінь. У центрі військ Мономах поставив пішу рать, кіннота була зосереджена на флангах. Піший лад витримав натиск половецьких вершників, а кінні дружини ударом з флангів розгромили ворогів.

Мономах застосовував прийоми, які використовували лицарі армій Європи - робив ставку на важку кінноту. Руські воїни вбили 20 половецьких князів, а полоненого хана Белдузя Мономах стратив - його розрубали на частини. Половців розграбували і "повернулися на Русь з полоном великим і зі славою".

Переможцям дісталася величезна здобич – скарби, невільники, отари овець, худоби, коней, та навіть верблюдів. Це була перша велика перемога руських князів глибоко в степу. Престол великого князя Київського 60-літній Володимир Мономах посів у 1113 році після смерті Святослава. Правив 12 років. Це був найкращий для Київської Русі час. Через натиск Володимира та його синів, половці змушені були відійти за Дон, а потім і взагалі за Волгу. Вони не повертались у степи Причорномор'я майже 40 років.