У 1859 році надрукували спогади польського поета і перекладача Франциска Ковальського. Навчався чотири роки у Кременецькому ліцеї, знався з місцевою публікою, потім брав участь у Листопадовому повстанні.
Під час канікул у навчанні відвідав маєток Флоріана Чарнецького у Заборолі. Там його вразив сад в англійському стилі, готична каплиця і руїни якогось замку. У саду були павільйони для відпочинку гостей. А з вікна палацу відкривався гарний краєвид. Про нього і про інші цікавості пише автор у спогадах.
Анімація Олександра Котиса
***
З вікна великої кімнати як на долоні видно Луцьк з усіма костелами, яких можна нарахувати кільканадцять; а через досконалий телескоп, який завжди стояв біля одного вікна, можна було виразно бачити людей (і практично їхні обличчя), які проходили і проїжджали вулицями. Якби Луцьк мав стільки добротних будинків і кам’яниць, як церков і монастирів, був би найгарнішим і найбільшим містом на Волині: особливо якщо врахувати дуже миловидні околиці, змієподібно оперезані Стиром, і довгий, великий, завжди наповнений людьми міст, який додає цьому вигляду поважності
Біля мосту на високому березі Стиру, до якого дотикаються ґрунти Забороля, стояла, а може, і досі стоїть велика, тиха руїна мурованої двоповерхової таверни, власності каштеляна Чарнецького, спаленої в 1812 році Багратіоном чи Шварценбергом. Важко було її відновити і повернути до колишнього стану; прибуток, який отримував власник, остаточно занепав.
Старовинний луцький замок з однією високою вежею, пам'ятка XIV століття, яку обтікає річка Стир, славиться в польській історії з'їздом монархів і різних монарших послів 1429 року під виглядом нарад про збереження Константинополя від турків, про що благали християнських панів свідомі грецькі посли. А насправді з'їзд проведений в цілях отримання від Ягайла корони литовської для Вітовта, про що найбільше турбувався римський імператор і хрестоносці, аби розірвати унію Литви і Польщі.
В Луцьку 1820 року з дозволу царя Олександра мешкав митрополит Цєцишовський, який іноді любив відвідувати Забороль, де він зустрівся з єпископом Божидаром Підгороденським, вісімдесятилітнім старцем, який, як мені сказали потім, 9 років тому у Слепчу, маєтку Підгороденських, давав другий золотий шлюб свої батькам, які разом прожили 85 років.
Між Заборолем і Луцьком вздовж поштового тракту лежить мальовничий хутір Чарнецьких Омеляник. Посередині того хутора на пагорбі стоять посаджені рядами вікові липи. Серед них – акуратний будиночок з різними напоями і зручностями, серед яких кілька гойдалок і боулінг. Тут у святкові дні збирається нижча громадськість Луцька для відпочинку, що приносить власникові значний прибуток. Завжди ті масивні липи оглядав з насолодою. З однією з них, яку мені показали, пов'язана давня історія. Нібито у її тіні відпочивав Петро І і на корі вирізав своє ім'я. Не ручаюся за правдивість цієї історії, але бачив на липі щось схоже на велику цифру, яка заросла за стільки років корою: не знаю лиш, чи бував Петро І на Омелянику.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
