Августо Хосе Рамон Піночет Уґарте був президентом Чилі з 1974 по 1990 рік. До влади він прийшов гучно – підняв путч та скинув соціаліста Сальвадора Альєнде (сам Сальвадор з правими зустрітися не захотів та застрелився з подарованого Фіделем Кастро автомата Калашникова), а залишив пост тому, що програв президентські вибори. Піночет був справжнім модерним Цинціннатом – диктатором, що вірив у демократію.

За час правління він встиг роздавити в країні ліву опозицію, здобути безліч фанатів і хейтерів та стати батьком чилійського економічного дива.

Ну а ще залишити в спадок купу колоритних цитат.

 

Сам Августо Піночет себе диктатором ніколи не вважав. В одному з інтерв’ю початку нульових він говорив, що його скоріше можна назвати «патріотичним янголом» і більше того він був упевнений, що всі диктатори погано закінчують.

А також корив в усьому своє лице:

Я не диктатор. Просто в мене такий вираз обличчя.

Августо був демократом, але завжди наголошував, що все залежить від того, який сенс вкладається у це слово:

Я демократ, але в моєму розумінні цього слова. Все залежить від того, що вкладається в поняття демократії. Наречена може бути дуже миловидною, якщо вона молода. І може бути дуже страшною, якщо стара і вся в зморшках. Але і та, і інша – наречена.

 

Крім того він був впевнений, що демократія несе в собі зерно власної руйнації і її час від часу потрібно купати в крові, щоб вона залишалася демократією.

Августо Уґарте був людиною практичною і в будь – якій справі виходив з точки зору доцільності в умовах збіднілої країни та слабкої економіки:

Те, що тіла господ комуністів були складені по двоє в одну труну, мені здається розумним з точки зору економіки, яку вони самі і підірвали.

Піночет і справді врятував Чилі від жахливої інфляції, зубожіння та дефіциту. Він говорив:

Я надів на Чилі залізні штани.

Августо ясно бачив причини занепаду в Чилі та шлях їх вирішення:

Секрет гарного життя в країні простий: Сумлінна праця, дотримання закону і ніякого комунізму.

Піночет часто вдягав сонцезахисні грайм – окуляри. З цього приводу він говорив:

Брехня розкривається у погляді, і через те, що я багато разів брехав, я носив темні окуляри.

 

На закиди та звинувачення від своїх недругів Августо відповідав:

Все, що ми, військові, робили, ми робили для Чилі, а не для себе і нам не соромно.

Себе президент вважав абсолютно милим та добрим:

Якщо подумати і все зважити то я хороший. В мене нема образ і є доброта.

В 1990 році Піночет передав Чилі у руки новому президенту – Потрісіо Айлвіну. Сам же залишався головнокомандувачем сухопутними військами ще до 1998 року. В країну, врятовану від комунізму, прийшла демократія.

Після 1998 року почалися роки хвороб та судового переслідування. Августо втратив весь свій колишній вплив.

Наближаючись до кінця моїх днів, хочу заявити, що не злюсь ні на кого, що люблю мою батьківщину, не дивлячись ні на що, що приймаю на себе політичну відповідальність за все зроблене.

 

Генерал помер 3 грудня 2006 року в шпиталі Сантьяго від інфаркту.

На протязі 65 років я йшов шляхом обов’язку та дисципліни… І сьогодні, коли я озираюся назад на цьому довгому шляху, в моєму солдатському серці ворушиться і шумить з глиби: дякую. Дякую тобі, моя батьківщина.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.