21 травня (2 червня) 1880 року в селі Кашівка Ковельського повіту Волинської губернії (сьогодні це село Кашівка Велицької сільської територіальної громади Ковельського району Волинської області) народився Костянтин Автономович Ненадкевич. Батьком майбутнього талановитого вченого та дослідника був місцевий сільський священик.

 

Костянтин Ненадкевич. Колаж Олександра Котиса

 

В 1885 році родина переїхала до польської частини Російської імперії, саме там батько отримав призначення соборного священика. На новому місці проживання Костянтин навчається в міській гімназії, яку успішно закінчує в 1898 році.

Далі було навчання в Московському університеті на природничому відділенні фізико-математичного факультету, яке Ненадкевич закінчив в 1902 році й отримав фах хіміка-мінералога. В свої студентські роки протягом 4 років працював у лабораторії відомого українського вченого Володимира Івановича Вернадського та спеціалізувався в нього по мінералогії.

Після закінчення університету В. Вернадський запропонував Ненадкевичу залишитися у нього на посаді асистента, бо побачив потенціал майбутнього талановитого дослідника, проте Костянтин вирішив продовжити навчання й отримати професію гірничого інженера.

В 1902 він вступає до Катеринославського гірничого училища поза конкурсом (сьогодні це місто Дніпро). Проте новий навчальний заклад не задовольнив запитів молодого вченого, і Ненадкевич змушений був його покинути. Через рік він за клопотанням професора мінералогії Л. Ячевського був переведений до Гірничого інституту в Санкт-Петербурзі. Саме там він професійно захоплюється вивченням математики.

Будучи студентом четвертого курсу, в 1905 році Ненадкевич знову отримує запрошення від Вернадського, якого пізніше буде називати своїм головним вчителем. Молодому Ненадкевичу було запропоновано зайняти посаду вже не асистента, а завідувача лабораторії Геологічного музею Санкт-Петербурзької академії наук. Ненадкевич не міг відмовитись, бо це тоді було його мрією. Робота настільки захопила Костянтина з перших днів, що він протягом аж дванадцяти років числився студентом інституту, але так його формально і не закінчив.

 

Молодий Ненадкевич

 

У період до 1917 року Ненадкевич був у складі багатьох експедицій до Фінляндії, Польщі, Кавказу. Сам організував дослідницькі експедиції до Середньої Азії, Тана-Тувинської республіки, Алтаю, басейну озера Байкал.

Серед найбільших його досягнень варто виділити розробку Туя-Муюнської ураново-радієвої копальні, з якої отримали радій. Саме для цього в Петербурзі тоді звели перший в Радієвий завод.

З 1916 по 1920 рік Ненадкевич за дорученням Академії Наук займався пошуком вісмутових руд, для цього він створив дві потужні лабораторії. Паралельно проводив дослідження содових озер Забайкалля. В 1920-х роках він став завідувачем лабораторії з виплавки золота в Читі і професором мінералогії та кристалографії Читинського інституту народної освіти. Тоді ним була проведена ґрунтовна робота з переплавки колишнього царського золотого фонду й передачі його з Далекосхідної Республіки в Москву.

В 1923 році Ненадкевич стає завідувачем Геохімічної лабораторії при Академії Наук. В другій половині 1920-х років він активно досліджував запаси мінералів Кольського півострова та Карелії. В 1930 році взяв участь в експедиції до Монголії.

В 1935 році вченому було присуджено вчену ступінь доктора геолого-мінералогічних наук без захисту дисертації, а за значні досягнення в науці.

30 липня 1940 року Академія наук створює Комісію з проблеми урану, з приводу утворення державного фонду урану та вивченню уранових родовищ в Середній Азії. Від Геологічного інституту на пошуки уранових руд відрядили Ненадкевича. У роки Другої світової війни він вивчав також золоті копальні в Киргизії.

В 1946 році він стає членом-кореспондентом АН СРСР з геолого-географічних наук, а в 1950 році дослідник отримує вчене звання професора за фахом «хімічна мінералогія».

 

Ненадкевич на схилі літ

 

Пішовши на пенсію в 1957 році за станом здоров'я, вчений не зупинився на досягнутому й організував лабораторію у себе вдома, де продовжував займатися дослідами.

Саме Ненадкевич встановив абсолютний вік мінералу уранініту, з якого отримують уран і його сполуки, відкрив мінерал тюямуніт. В честь вченого було названо мінерал «ненадкевичит», який є дуже рідкісним і на планеті Земля зустрічається лише на Кольському півострові та острові Ґренландія.

Костянтин Автономович Ненадкевич помер 19 червня 1963 року в Москві, був похований на Новодівичому кладовищі.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.