Лучанка Оксана Забужко стверджує, що роман Сергія Сингаївського “Дорога на Асмару” – найкраще, що читала письменниця з написаного українською за останні п’ять років.

Про це вона розповіла в інтерв’ю журналу “Країна”, – пише Gazeta.ua.

“На початку року випадково прочитала роман Сергія Сингаївського “Дорога на Асмару”. Твір – про Ефіопію, а я з тамтешнім видавцем підписала контракт. Цікаво було дізнатися, що там відбувалося у 1980-ті, ми ж усе ще дуже мало знаємо про тодішній голодомор в Еритреї, яку був рятував цілий цивілізований світ. У мене було абсолютне потрясіння. Живу в країні, де з’явився такий роман, – і його ніхто не помітив! Була лише одна рецензія. Всі наші просунуті хіпстери, які стежать за преміями ДжозефаКонрада чи “Книжкою року Бі-Бі-Сі” (цьогоріч обидві отримала Катерина Калитко за збірку оповідань “Земля загублених, або Маленькі страшні казки”. – Gazeta.ua), цієї книжки просто не прочитали. Бо автор – дебютант, який має за 50 років, “не з їхньої тусовки”. А тимчасом, це – найкраще, що я читала з написаного українською щонайменше за останні років п’ять”, – сказала вона.

Дуже болюча тема – участь українців у колоніальних війнах Радянського Союзу, підкреслила письменниця.

“Травматичний досвід, майже не проговорений нашою літературою. На Книжковому Арсеналі я навіть, у рамках своєї авторської програми, зробила окремий вечір з Сергієм Сингаївським, щоб поговорити про його роман. У мене був культурний шок, навіть сльози на очах, коли люди почали ставити питання з залу. Виявилося, що у когось у “зонах воєнного конфлікту” за СРСР був батько, у когось чоловік там загинув, хтось сам служив за кордоном у лавах окупаційної армії… Випадкова соціологічна вибірка – 200 чоловік, і в кожного третього в родині подібна історія! Про скільки пережитих травм мовчимо? Цей роман треба прочитати кожному”, – вважає Оксана Забужко.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.