Хроніки рекомендують: найкращі книги в час війни

  1. Новина відноситься до:

РОМАНА РОМАНИШИН ТА АНДРІЙ ЛЕСІВ. ВІЙНА, ЩО ЗМІНИЛА РОНДО. – ЛЬВІВ: ВИДАВНИЦТВО СТАРОГО ЛЕВА, 2015

 

«Війна, що змінила Рондо» – це книга про те, що війна не має серця і не розуміє жодної мови, зате торкається кожного і на всіх залишає шрами. Та якщо спільно збудувати машину світла і навчитися співати попри все, тоді навіть найтендітніші істоти зможуть вистояти й перемогти. А ще ця книга – це привід для вдумливої розмови з дітьми (або й зі собою) про те, що діється нині в країні чи й деінде у світі, у форматі чарівної історії, яка завжди залишає місце для надії та оптимізму.

ЄВГЕН ПОЛОЖІЙ. ІЛОВАЙСЬК. – ХАРКІВ: ВИДАВНИЦТВО ФОЛІО, 2015

 

Роман «Іловайськ» – це розповідь про війну без купюр. Текст побудовано на реальних подіях – свої історії авторові розповіли близько ста очевидців жахливих подій – бійці добровольчих батальйонів «Донбас», «Дніпро-1», «Херсон», «Миротворець», 39-го («Дніпро-2»), 40-го («Кривбас»), 42-го батальйонів територіальної оборони, солдати та офіцери 17-ї танкової бригади, 51-ї, 92-ї, 93-ї бригад ЗСУ, прикордонники Сумського пересувного загону. Деякі з цих розповідей увійшли до книги. Поміж героїв, що мають реальних прототипів, – вигадані персонажі. Усі вони є жертвами війни та її героями. В їхніх історіях – цинізм війни поряд із людяністю, що між життям і смертю стає порятунком та прихистком. Незважаючи на документальний стрижень, «Іловайськ» не є результатом журналістських розслідувань та прагненням автора розкрити досі не з’ясовані факти щодо іловайської трагедії. Правда людського життя у романі вища за правду статистики. Його справжня мета – вшанувати загиблих в «Іловайському котлі», подарувати продовження їхнім життям – у слові, в пам’яті, у плині віків.

ЄВГЕН МЕДРЕШ. ЗБЕРЕЖИ СВІДОМІСТЬ. – ХАРКІВ: ВИДАВНИЦТВО ВІВАТ, 2015

 

Це книга про те, як не збожеволіти під час війни. Історик Євген Медреш ділиться з читачем рецептами, як зберегти в собі людяність під час тих переломних соціальних потрясінь, які нині проходить Україна. Кожен читач зможе відзначити, що останнім часом неодноразово стикався з аналогічними ситуаціями в житті й навіть брав у них участь. При цьому в книжці весь час чутно голос автора, що ставить учасникам конфлікту природні запитання, над якими варто задуматися.

ОЛЯ ГНАТЮК. ВІДВАГА І СТРАХ. – КИЇВ: ВИДАВНИЦТВО ДУХ І ЛІТЕРА, 2015

 

Це та сама книжка, яка здобула Ґран-прі на конкурсі Форуму видавців у Львові. Оля Гнатюк – польська україністка, багато років мешкає в Україні, виросла у Польщі. У передмові авторка пише, що «Відвага і страх» – її найбільш особиста книжка. Вона передусім – про складні ідентичності. Точніше – про окупований Львів, і життя в ньому описано з перспективи особистої історії. Увагу зосереджено щонайперше на поведінці людей, що постали перед загрозою смерті. Оповідь спирається на щоденники, листи, спогади, навіть на протоколи допитів. Найголовніше, що в цій книжці йдеться про долю людей і водночас про долю української, польської, єврейської інтелігенції, про складні стосунки між ними, про різні вияви солідарності та ворожості, в основі яких лежали відвага і страх.

ВАСИЛЬ ШКЛЯР. ЧОРНЕ СОНЦЕ. – ХАРКІВ: ВИДАВНИЦТВО КЛУБ СІМЕЙНОГО ДОЗВІЛЛЯ, 2015

 

Книга про бурхливі події на сході України очима бійців полку «Азов» – хто і навіщо затягує криваву драму, чому гинуть найкращі, чому місцеві вважають своїх визволителів ворогами, яким герой бачить майбутнє Вітчизни. Це глибока, сповнена смутку, болю й надії оповідь хлопця, якого честь і сумління змусили взяти до рук зброю. Сам Василь Шкляр стосовно героїв «Чорного сонця» зазначив: «Кажуть, герої не вмирають, але я хотів би, щоб вони замість того, щоб бути героями, жили. Тут, на землі, вони потрібніші, ніж на небі. Тут є багато такого, чого без них не зробить ніхто». До цієї книжки, окрім «Чорного Сонця», увійшли твори «Танець під чортову дудку», «Крук – птаха нетутешня», «Останній шанс Захара Скоробагатька», «Високі гори у Ялті», «Цілком таємні історії». Ці твори різні за тематикою, настроєм, часом написання. Але всі вони – про Україну, якою вона була, якою є і якою ще буде колись.

 

 

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Коментарі