Якось у мережі facebook вдалось натрапити на сучасну світлину, на якій був зображений звичайний, на перший погляд, старий дерев’яний вішак. Проте фото вартувало уваги, адже воно пов’язане із цікавою сторінкою в історії Луцька.

На вішаку був напис «Познанський будинок одягу. Луцьк, вул. Ягеллонська, 97, філія Скарбова, 1». Як виявилось, на таких вішаках в Луцьку в міжвоєнний період продавали одяг в одному із магазинів, що знаходився на центральній вулиці Ягеллонській (сучасна вулиця Лесі Українки).

 

 

Магазин «Познанський будинок одягу» був філією фірми «Познанський торговий дім», відділи якого працювали по багатьох містах міжвоєнної Польщі. Як свідчить реклама цього закладу, там лучани могли собі придбати одяг відповідно до сезону. В кожному магазині було три відділи: для чоловіків, жінок та дітей. Так, в одному із рекламних проспектів, жінкам пропонують елегантні плащі, хутро, сукенки, чоловікам – куртки, пальта, дітям – верхній одяг та шкільну форму. Крім того будинок одягу надавав послуги пошиття вбрання на замовлення за індивідуальними обмірами.

Всього відомо, що в Луцьку було три таких відділи «Познанського» магазину одягу, крім двох вищезгаданих, третій знаходився по тій же вулиці Ягеллонській але в будинку № 63.

Серед сусідніх найближчих міст, знаємо, що філії магазину були також в Рівному, Кременці та Львові.

Повертаючись до вішака з Луцька, хочеться сказати, що знайдений він був на сторінці спільноти «Історія на вішаку» (Historia na wieszaku), адміністратором якої є історик моди, викладач із Любліна Малгожата Михальська-Наконечна, яка розповіла про походження цього раритету:

Вішак походить з люблінського будинку моїх предків Михальських. Сьогодні важко здогадатись, чи був він вже там до війни, чи після. Скоріше всього вішак належав дідусю Михальському, який був учнем передвоєнного Ліцею Замойських. Напевно, на цьому вішаку він придбав собі пальто, чи плащ. В 1930-х роках «Познанський будинок одягу» був найбільшим конкурентом єврейських магазинів одягу, які на певний період монополізували цей ринок

Щоб «заманити» до своїх магазинів, продавці придумували різні рекламні кроки, одним із таких були галасливі носії оголошень та преси, які часто сварились між собою і закликали потенційних покупців у свої «будинки мод». Написи на магазинах були на різних мовах, і покупець ще з вулиці розумів, хто власник.

Бувало таке, що кравці ловили на вулиці жінок за рукав і говорили «Шановна, пані, лише для тебе у мене все краще й найдешевше».

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.