Влітку 1873 році в сім’ї священика, в містечку Гулевичі Луцького повіту Волинської губернії (нині село Гулівка на Ковельщині) народився український історик літератури й мови, кавалер орденів святої Анни і святого Станіслава  Дмитро Абрамович. 

Першу освіту здобув у Мелецькому духовному училищі. Наступним кроком була Волинська духовна семінарія. Вищу освіту отримав у Петербурзькій духовній академії, де в 1896 році написав наукову роботу «Нестор-літописець», яка лягла в основу його магістерської дисертації. 

1897 - закінчив Петербурзьку духовну академію зі ступенем кандидата богослов’я і з правом отримання ступеня магістра богослов’я без нових усних випробувань.

1909 - за розпорядженням Святійшого Синоду звільнений із СПбДА (духовної академії) за «неблагонадійність» і політично-шкідливі напрямки в викладанні нової російської літератури

1910-1927 - працював співробітником Рукописного відділення Публічної бібліотеки в Петербурзі.

1927 - арештували у зв’язку із звинуваченням у приналежності до підпільної контрреволюційної монархічної організації. Своє покарання Абрамович відбував на Соловках у Соловецькому таборі особливого призначення. Термін ув’язнення становив п’ять років.

1939-1941 - викладав у Смоленському педагогічному інституті

1945 - після Другої світової війни переїхав до литовської столиці, де працював на посаді професора, викладача історії російської літературної мови у Віленському університеті

1955, 4 березня - помер.