От шо таке місцеве телебачення? То така штука дуже парадоксальна: ніби ніхто і не дивиться, але якшо ти туди потрапив, то всі про це знають. Але от шо не вистачає нашим каналам місцевим? Ток-шоу! Таких, де сидить купа експертів і всі розбирають гостросюжетну ситуацію.

От я пропонував би нашим створить шось подібне. То легко. Для початку назва. Вона має буть красівою, модною і гострою. Я назвав би шоу «КомбіКорм» – шось типу «поп-корн», але по-нашому, по-рідному.

Треба студія. Велика, шоб хватило місця на три дивани, шість крісел для експертів і зо три десятки табуреток для студії. У принципі, вистачить і трьох, решту в комп’ютерній графіці доставить можна, вирізати з шоу Опри, наприклад. Такий зал можна знайти або на заводі «Мотор», або в столовій автозаводу. Там якшо столи зсунуть, то і «Танцюють всі» льогко вийде зняти.

І так, треба ведучий. Я би, канєшно, Галину Падалко взяв, але, хай вона простить, ведучим має буть мужчіна. Молодий, в джинсах і піджаку. Ше шоб отака льогка нєбритость була. І папочка. На ній, кстаті, можна логотип рекламний розміщувать, як то кажуть, хто за шоу платить, того і видно.

В експертах має буть психолог, юрист, дві місцеві відомі особи, дружина режисера і Сніжана Єгорова. Сніжана Єгорова завжди має буть в експертах будь-якого шоу як «мать пятєрих дєтєй». Так-от, у зірки я взяв би Галину Конах і Валерія Маренича. Як кажуть, «троянди й виноград, красиве і корисне...».

А тепер уявляємо.

Ведучий каже:

– Сьогодні тема нашої передачі «Крізь терни до зірок», і до нас в студію звернувся кандидат в депутати села Козятка-Дрюківська Спиридон Зюнгендорт з тим, що односельчани перешкоджають його діяльності. Зустрічаємо нашого гостя!

Заходить Спиридон (назвем його просто Льова, бо так коротше), сідає на диванчик (на якому, кстаті, пише «Диванчик встановлено за сприяння міського депутата Степана Хрюні. Прохання сідати тіко гостям студії»). Ведучий каже:

– Льово, то правда шо ви зібралися балатоватися в депутати, а ваші односельці вас не підтримують?

– Да.

– А то правда, шо вони звинувачують вас у здирництві і хабарництві?

– Да, но це неправда! У мене осьо в декларації про доходи вказано, шо я за минулий рік нічого не заробив! Я розвожу морських свинок, а то ж невеликий бізнес! А то, шо забор в мене з каміння на два метра, так ви знаєте, як ті свинки все гризуть?! І стрибають!!! Бо в мене стрибучі свинки! Я ж село оберігаю! Бо зара повибігають і змолотять річний посів буряка у півсела! А вони мене переслідують! От вчора, поки я їздив по сіно, за мною всюди їздили невідомі молодики підозрілої внєшності у спортівних костюмах! Коли я хотів розпитать, хто то такі, вони втекли!

– А то правда, шо ви живете з мамою?!

– Да.

У залі чути гул.

Ведучий обращається до глядачів:

– Наші журналісти не полінувалися і завітали до оселі Спиридона. Ось що вони там побачили.

Далі на задньому плані включають такий великий телевізор і показують таку халупку. Гість демонструє своє житло:

– Осьо тут у нас холодильник, бачите, суп стоїть з консерви, макарони. Як кажуть, не жируємо, але їсти є шо. А осьо тут я сплю, тут ше комп’ютер стоїть мій. Отута на стіні висить плакат з Ріаною, вона мені дуже нравицця. Раніше тут висіла Ані Лорак, але я ж патріот! А тут осьо на печі мама сплять. Я вже давно кажу їй перебратись на веранду, але вона не хоче, каже, шо звикла. Тут у нас ванна, он троха плитка повідлітала, плануємо весною залатати. Ремонту сильного нема, але чистенько...

Студія затихла, Галина Конах плаче, Маренич вигукує:

– Правильно! То така держава! Мені он тоже квартіру дали, а за стікі років ше не соїзволили ремонт зробить! А я ж визнана людина!!!

Усі заспокоюють Маренича. Сніжана Єгорова каже:

– Я як мать пятєрих дєтєй возмущєна! Куда дивицця ваша мама? Чого вона не надає підтримки синові? Та вона груддю має стать перед сином, шоби його захистить.

Включається психолог:

– Друзі мої, а знаєте, що бачу я? Я бачу очі, очі загнаної людини, яка не реалізувала свої вміння у дєцтві. А зараз, коли вирішила принести добро людям, наштовхнулась на стіну безразлічія!

Ведучий повертається до героя:

– Льово, а скажіть, то правда, шо над вами у дитинстві іздівались?

– Да.

– А розкажіть, як над вами у дитинстві іздівались?

– Ну, обзивали всяко, в туалєті дівчачому закривали. Якось запхнули мені в штани спортівні таку штуку, ну, в фольгу порошок насипаний, і я бігав, а воно почало диміти і пропалило мені штани, які мама за останні гроші купила...

Студія плаче, Галина Конах плаче, підскакує Маренич:

– Во, во!!! То всьо точно так, як з моєю квартірою...

Його перебиває Сніжана Єгорова:

– Нє, ну я як мать пятєрих дєтєй скажу, шо це возмутітєльно! Куда дивились батькі? А пєдагогі? Директор школи має за все відповісти!

Льова витирає платочком очі і каже:

– Директор не одповість...

– А чого?

– Та бо він вже помер. Старенький був...

Ведучий каже:

– Але до нас в студію приїхала односельчанка Льови Настасія Микитівна, яка стверджує, шо Льова – хабарник і здирник! Зустрічайте!

Виходить жіночка і сходу так каже:

– Люди добрі, шо ж то робицця?! А шо ж ти, Льово, не розкажеш про маєток свій в полі за лісопосадкою? За які гроші ти його построїв, га?

– То всьо брехня! Нема в мене маєтка!

– Та шо ти говориш, як Петро Гальчин ше цемент тобі туди завозив на стройку! Скотиняка така! Буряки крав? Крав! Ти ж там не морських свиней розводиш, а самогон женеш! І все в тебе куплено, бо ж недарма участковий там в тебе кожен вечір пасеться! 

Ведучий каже:

– Ми знайшли той маєток і вирішили перевірить, чи справді він належить Зюнгендорфу. Дивіться!

Знову включають великий тєлєк. Показують маєток великий, забор такий красівий, ставочок... І дядько у формі дає коментар:

«Я тут, тойво, охраннік. І заявляю, шо то природоохоронний заповідник, того входить вам заборонено. І він в жодному случаї не належить Спиридону Зюнгендорту, нє! Я упше не знаю, хто то такий!».

Ведучий каже:

– Питання це лишається супе­реч­ливим. І ніхто, мабуть, не знайде відповідь на нього, правда ж, Льово? Але є в цій ситуації пріятний момєнт. Льово, є женщіна, яка всі ці роки вас любила і ждала. Зустрічайте, однокласниця Свєта.

Заходить така женщіна молода з хлопчиком маленьким і каже зі слізьми:

– Осьо дивися, Колю, то твій папа!

Усі в шоці, плачуть, а вона пояснює:

– Я ж тебе, Льово, всю жизнь люблю! Ше зі школи! Тобі ж тоді в штани ше й пєтарду хотіли кинуть, но я не дала! А помниш встрєчу випускників чотири года назад? І ти тоді напився й заснув біля забора Катьки Столярчучки? То ж тоді в нас з тобою і сталася любов! А це – синочок твій!

Галина Конах впала в обморок, Валєра Маренич вскочив:

– О, правильно, якби я своєї квартири не добився, то тоже під забором лежав би! Бо ж то колись я треба був, а тепер не цінують талантів!

Сніжана Єгорова тоже всплакнула:

– Я як мать пятєріх дєтєй скажу, шо це прекрасно!

Усі плачуть, оператор п’є таблєткі, а ведучий каже:

– З цього всього можна зробить висновок, шо не тра в школі знущатись над ботаніками, бо хтозна ким вони стануть, як виростуть. І пам’ятайте, шо це стосується кожного!

Наостанок Галина Конах співає трогатєльну пісню, і тільки юрист не може дотелепати, якого біса він сюди приходив...

Шоу маст гоу он, товариші, шоу маст гоу он!!!!!

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.