Волинь завжди була краєм існування різних культур. Передусім, це стосується української, польської та російської, яскравим представником яких є Миколай Крушевський – один із найталановитіших мовознавців ХІХ століття.

Заглиблення у велику долю дає можливість стверджувати, що культурологічне осягнення постаті й діяльності вченого на Волині почалося лише через сто років після його смерті, коли 1988 року в газеті «Радянська Волинь» з’явилася стаття колишнього лучанина Сергія Ткачова «Вчений-лінгвіст з Волині» з пропозицією назвати одну з вулиць обласного центру ім’ям Крушевського. Вченого було вписано в історію міста завдяки науковцям Олексію Михайлюку та Івану Кічию, які окреслили сутність цієї непересічної особистості в книзі «Історія Луцька» 1991 року.

Однак довгий шлях визнання на Волині обумовлений тим, що життєві обставини не сприяли поширенню знань про нього. М. Крушевський прожив насичене, але коротке, у 36 років життя, і змінив багато місць проживання (Луцьк, Ковель, Солотвин, Холм, Варшава, Троїцьк, Казань), тому особистий архів не зберігся, а матеріали розпорошилися по різних країнах: Україні, Росії, Польщі. Тривалий час науковець перебував у тіні видатних земляків – Лесі Українки й Агатангела Кримського. Вони народилися через двадцять років після Крушевського, тому святкування ювілейних дат збігалося, а вибір робився не на користь останнього. Крім того, вченого за співзвучністю прізвища сплутували з Михайлом Грушевським і Юзефом-Ігнацієм Крашевським. До цього слід додати, що наукові праці лінгвіста були бібліографічною рідкістю, оскільки друковалися наприкінці ХІХ століття.

Поштовхом до дослідження і популяризації імені Миколая Крушевського стала підготовка до конференції «Минуле і сучасне Волині», яку проводив голова Волинського обласного товариства краєзнавців кандидат історичних наук Геннадій  Бондаренко. Зʼясувалося, що джерельною базою є лише стаття Івана Бодуена де Куртене з критичним оглядом наукових праць мовознаця і побіжними біографічними даними, але про волинський період М. Крушевського сказано лише двома реченнями.

Під час опрацювання великого масиву друкованих і архівних джерел встановлено, що вчений належав до древнього польського роду, частина представників якого жила на Волині. Крушевські – польське шляхетське прізвище, утворене від назви земельного володіння Крушево, в ломжинській землі, яке отримало свою назву від слова «круш» (воно означало у старопольській мові грудку солі). Господарі цієї місцевості мали герб Абданк (Габданк, Хабданк, інакше Бялкотка, Ленкава, Скарбек, Скуба).

Генеалогія Крушевських постає від початку ХV ст. і відбита у VІ частині родовідної книги губерній Віленської, Волинської, Гродненської, Могильовської та в книзі дворян Царства Польського.

Герб Крушевських

Батько майбутнього мовознавця – Вацлав Крушевський – народився 1808 року в містечку Заславі (нині Ізяслав) на Волині, в сімʼї Василія Крушевського та Юстини Стефанської. Початкову освіту отримав у Любарському повітовому училищі Волинської губернії, де успішно закінчив шість класів (1818–1825). В. Крушевський відбувся як військовий. За участь у Польському повстанні 1831 року був увʼязнений і декілька років провів на засланні в Казані. Після звільнення зі служби в чині ротмістра обіймав посаду городничого в Острозі (1845–1847), Овручі (1847–1849), Луцьку (1849–1852), Ковелі (1852–1861). Помер у Варшаві, де його як володаря ордена Virtuti militari (лат. ‘військова хоробрість’) поховали з великими почестями на Повонзьковському цвинтарі.

Дружина В. Крушевського, Розалія Ігнатіївна (дівоче прізвище – Ноткен) (1833, Київ – 1899, Солотвин), належала до купецького стану, мала родинний маєток у селі Солотвин (Соловин) Голобської волості Ковельського повіту Волинської губернії. Земля, якою вона володіла, межувала із землею батька Лесі Українки Петра Косача. Архівні відомості про Р. Крушевську маємо у зв’язку з пожежею в Ковелі, яка трапилася в ніч із 16 на 17 квітня 1856 року. На запит Ковельського правління про збитки під час пожежі вона писала: «Я зазнала збитків на 250 карбованців, які полягають у погорілому срібному, мідному і порцеляновому посуді, платтях шовкових, меблях і зерновому хлібі».

У Вацлава і Розалії Крушевських було п’ятеро дітей: сини Миколай, Вікентій-Ілля, Климентій, Олександр-Альберт і донька Марія. Дотепер довгожителі Солотвина пам’ятають розташування всіх споруд у садибі, чудовий сад навкруги і доброго, справедливого хазяїна Вікентія Крушевського та його сестру Марію, які не мали власних сімей, були самотніми.

Маєток Крушевських

Славу родині приніс старший син – видатний мовознавець Миколай Крушевський. Він був охрещений 11 лютого 1852 року в костьолі Св. Петра та Павла. Ім’я для свого первістка батьки вибирали ретельно, за церковним календарем, і пов’язали з містом, в якому побачив світ їх малюк, бо ще з ХІІ ст. Луцьк був під заступництвом святого Миколая.

Дитинство М. Крушевського пройшло «на веселій і родючій Волині, одягненій у зелені гаї й золотаві лани, підперезаній блакитними ріками й потоками», як писав Юзеф-Ігнацій Крашевський. Чудові краєвиди зі стародавніми архітектурними спорудами викликали в нього інтерес до історії, яку Крушевський добре знав. У 1862 році він вступив до першого класу Луцького повітового дворянського училища, що розміщувалося поряд із замком Любарта – найбільшою спорудою міста, яка була повʼязана з іменами литовських князів та свідчила про велич Луцька.

Можна припускати, що місто народження визначило подальшу долю вченого, який згодом отримав вищу освіту на історико-філологічному факультеті Варшавського університету. Безсумнівно, на нього справила вплив атмосфера багатомовності, яка панувала в батьківському домі: його батько – поляк, а мати – німкеня. У сім’ї розмовляли трьома мовами: польською, німецькою, російською. Не хто інший як батьки виявилися фундаторами мовознавчої підготовки майбутнього лінгвіста. Мовноцентрична особистість Крушевського була сформована на Волині.

Варшавський університет

Дозрівання особистості М. Крушевського було продовжено в Луцькому повітовому дворянському училищі, що мало давні традиції. Раніше в ньому викладали видатні діячі української культури: Пилип Морачевський та Пантелеймон Куліш. Тут навчали арифметики, алгебри, загальної географії, російської та загальної історії, російської, французької, німецької, латинської мов, чистописання. Велике значення для навчання й розвитку учнів мала фундаментальна училищна бібліотека, у якій переважали книги польською і латинською мовами: релігійні, філософські, з історії, географії, механіки, математики, живопису, різьбярства, а також описи міст, біографії знаменитих художників та белетристика. Деякі фоліанти були оправлені в шкіру, мали ілюстрації на міді і сталі.

Про вплив книгозбірні на Крушевського може свідчити документ, який зберігається в Державному архіві Республіки Татарстан. Під час складення іспиту в Казані Миколай Крушевський використав текст оповідання «Межигорський дід» з книги Олекси Стороженка «Українські оповідання» 1863 року.

Чим привабило це оповідання підлітка? Чому врізалося в памʼять і пригадалося потім в далекій Казані? По-перше, Межигорський дід – колишній військовий зі славетним минулим як і батько Крушевського. По-друге, дід знав багато гарних пісень і дум, які брали за душу. Отже, був яскравим носієм української народної культури. Можливо, це оповідання викликало інтерес у Крушевського до українського фольклору.

Увесь період навчання в училищі М. Крушевський жив у Луцьку на квартирі, а на канікулах повертався додому в родинний маєток матері. Оскільки його батько пішов у відставку, то вся сім’я переїхала до Солотвина. Саме тут М. Крушевський глибше пізнав українську мову, народні звичаї, записав народні повір’я, які згодом використав у першій науковій праці про замовляння.

За майже тридцятилітній час осягнення біографії Миколая Крушевського та популяризації його наукового доробку вдалося вписати імʼя представника польського роду не тільки у волинський, але й в український контекст. Однак дослідницю непокоять нездійснені пропозиції: вулиця обласного центру з імʼям вченого, меморіальна дошку на приміщенні колишнього Луцького дворянського училища, іменна авдиторія в СНУ імені Лесі Українки, бібліотека цього навчального закладу з імʼям Миколая Крушевського.